Дощ іде
Білаш Олена
Радомир і Даруся сумні. Сьогодні дощ іде, й вони не можуть бавитися надворі.
Радомир питає:
– Що ми будемо робити, Дарусю?
Даруся пропонує:
– Ми можемо малювати.
– Яка дурна думка, малювати мені нудно.
Даруся знову пропонує:
– Ми можемо будувати дорогу для автомобіля.
– Яка дурна думка, будувати мені нудно.
Даруся знову пропонує:
– Ми можемо грати в жмурки.
– Яка дурна думка! Від цієї гри мене нудить!
Даруся знову пропонує:
– Ми можемо читати.
– Яка дурна думка!
Читати мені нудно.
Даруся знову пропонує:
– Ми можемо грати в шаради.
-Яка дурна думка! Це мені нудно.
Даруся розсердилася:
– Забавляйся сам. Нічого тобі не подобається.
– Почекай, Дарусю. Дивися! Сонце світить. Ми можемо піти надвір бавитися у калюжах.
Даруся знає відповідь:
– Яка дурна думка! Це мені нудно!
Даруся бачить, як весело Радомир бавиться у калюжах.
Вона теж вирішила також піти надвір. Вони весело гралися надворі цілий пополудень.
Джерело:
“ Казки про мудрих дітей”
Автор – Олена Білаш
Видавництво: “Лисичка-Сестричка”
Едмонд, Альберта, Канада, 1988 р.
