Дитина з плачем

Одного разу їхали два купці і заїхали на заїзний двір, а двір держав чоловік простий. Позносили ото вони свої клунки і просять хазяйку, чи не можна достати кавунів та динь.

— Чом не можна? Можна! — каже хазяйка.

От вона і пішла по кавуни, а хлопчик — років п’яти — зостався дома і давай ото кричати, що мати не взяла його з собою, а хата поруч з тією, де були купці. Ото він кричав, поки втомився, тоді замовк.

От один купець,— бо їм обридло, що він кричить, — і каже:

— Ну, слава богу, перестало.

А хлопчик, почувши:

— Еге, перестало. Спочину та й знов буду.