Гусак і півник

Жили-були гусак та півник. Вони дуже хотіли потоваришувати. Але гусак умів розмовляти тільки на гусячій мові, а півник – на курячій.

Гусак казав: «Га-га-га, га-га-га».

А півник: “Ку-ку-рі-ку, ку-ку-рі-ку”.

І зрозуміти вони одне одного, як не старалися не могли.

Як тоді потоваришувати?

Курочки дивувалися:

— Як може гусак дружити з півником? Адже вони такі різні.

Якось півник, як завжди, прокинувся рано і розбудив сонечко: «Ку-ку-рі-ку!». Гусак, почувши його голос, теж розплющив очі.

Почали вони снідати. Гусак клює зернятка і півник теж. Гусак знайде гарне насіння, і півника пригощає.

Після сніданку півник вирішив подрімати на сонечку. А гусак у тінь сховався. Аж раптом бачить — далеко за деревами миготить рудий хвіст. Це лисиця вирішила поласувати півником.

Зашипів гусак голосно, загелготав: «Га-га-га! Га-га-га!»

Лисиця злякалася, зрозуміла, що її викрито, і втекла назад у ліс.

Почувши гучний крик гусака, півник прокинувся і побачив лисицю, що тікає. Тут він зрозумів, хто його врятував. То був його друг – гусак.

До вечора гусак і півник гуляли разом, а ввечері розійшлися по своїх хатинках – півникові треба рано вставати, сонечко будити!

А ось і казочці кінець! А хто слухав – молодець!

Добраніч!