Як Джабагі врятував село

В одному селі жив-був хлопчик. Звали його Джабагі. Не мав він ні батька, ні матері. Ніхто не знав, звідки прийшов Джабагі в село. Всі любили його за добрий вдачу та швидкий розум і допомагали чим могли. Хтось дасть йому шматок коржа, хтось сорочку. А як підріс Джабагі, доручили йому кози пасти. Джабагі виганяв кіз на схили високої гори, біля підніжжя якої було село.

Одного ранку Джабагі пригнав кіз на пасовище і бачить: утворилася на схилі тріщина.

На другий ранок взяв він із собою яйце і поклав його в тріщину. Подивився увечері — яйце провалилося: тріщина побільшала.

Третього дня хлопчик поклав у тріщину великий камінь — надвечір і він провалився.

Зрозумів Джабагі, що селу загрожує небезпека – обвалиться гора, загине село.

Увечері він пригнав кіз і розповів мешканцям про тріщину.

— Давайте підемо звідси, поки не пізно, — умовляв Джабагі людей.

А ті у відповідь тільки засміялися:

— Тут жили наші батьки та діди, і ніколи не було обвалів.

Але деякі люди послухали поради розумного хлопчика і разом із ним пішли з села.

А вночі гора впала і засипала село.

Ті, хто пішов разом із Джабагі Казаноко, заснували нове село.

На честь рятівника його назвали Казаноковим.

І зараз стоїть це село на березі швидкої річки Баксан.

Не чекай добра у відповідь на зло.