Янгелик

На високій хмарці сів собі янголик,
Мабуть, притомився, як ішов зі школи

Хмарка, як вітрило, небом пропливає,
Янгол звісив ноги, на сопілці грає.

Як чудесно з хмарки милуватись світом –
Річкою, садками, яблуневим цвітом.

Люди йдуть із поля, та його не бачать,
Значить не повинні, так і треба, значить.

Але бачать жайвір, перепел із жита,
Невгамовний коник, бджілка працьовита.

Коні та корови, їх маленькі діти
І до хмарки хоче буслик долетіти.

Ллється ніжне світло, сяють білі шати,
Бачать ті, що вміють про таке мовчати.

Хто живе у полі, в лузі та діброві,
В кого серце повне віри і любові.

АБО

Той, хто родом з поля, лісу чи діброви,
В кого серце щире світиться з любови.