Казка про чарівний ключик

Їжачок Буль прокинувся у жахливому настрої. Йому треба було збиратися до школи. Він відвик від навчання, уроків, домашніх завдань. Але знову прийшла осінь і треба замість улюблених ігор на телефоні йти і слухати вчителі. Буль повільно йшов алеєю до школи, хоча й запізнювався.

І тут їжачок побачив на алеї фургончик із морозивом. Він дуже здивувався. Навколо нікого не було, та й раніше цей фургончик там ніколи не стояв. Буль підійшов і побачив спокусливий ріжок з манговим морозивом. Він поліз у кишеню і назбирав там потрібну кількість грошей. Продавцем був дідусь із довгою бородою.

– Ти сьогодні мій перший покупець! За це тобі незвичайне морозиво. Воно – чарівне. – Сказав дідусь, що нагадував чарівника. – Ось, про що ти найбільше мрієш?

– Про високі оцінки. Але так, щоб вчити при цьому нічого не потрібно було.

– Буде зроблено!

Буль подякував дідусеві і посміхнувся. Їжачок сподівався, що старий не був божевільним і не отруїв його морозивом. Його слова видалися Булю дивними. Майже доївши морозиво і вже наблизившись до самої школи, Їжак побачив на дні ріжка ключик. Він узяв його і затиснув у кулаці.

Буль зайшов до класу і одразу побачив злу вчительку. Вона терпіти не могла, коли хтось запізнювався.

– Ну, коли ти спізнився, з тебе і почнемо! Виходь до дошки, розповідай вірш.

– Який вірш?

– Той, який я задавала вивчити влітку.

Буль зовсім забув про вірші, але навіщось вийшов до дошки. Він почервонів від сорому. Його однокласники дивилися на нього, вчителька чекала вірша, а Буль міг лише знизати плечима. Раптом ключ у його кулаку став дуже теплим і засвітився. Після цього вчителька поплескала в долоні.

– Сідай, Буль! 12 балів.

Їжачок не повірив в це і подумав, що це жарт. Але після уроку він дійсно побачив в журналі 12 балів. При цьому в тих дітей, які дійсно вивчили вірш і розповіли його, оцінки були нижчими. Невже ключ і справді працює? Невже мрія здійсниться?

Щоб перевірити свою теорію, на наступному уроці Буль сам підняв руку та зголосився до дошки. Він зовсім забув, як вирішувати приклади з математики. Стояв біля дошки і просто стискав у руках ключ. Цього разу вчителька також поплескала в долоні і поставила йому найвищу оцінку. Це була справжня казка про ключ!

З цього дня Їжачок почував себе найщасливішим їжаком у Чарівному лісі. Вечорами він міг грати в ігри, дивитися відео в інтернеті та Tik-Tok. Але наступного дня у його щоденнику красувалися високі оцінки. Мама постійно дивувалася:

– Знову 12! Але ти вчора навіть не відкривав підручник!

– Я все вирішив ще у школі після уроків.

– Так швидко? Який ти в мене молодець! Такий кмітливий! І такий талановитий! З музики в тебе 12, з фізкультури 12, з математики 12, з англійської 12! Ти навіть зможеш полетіти в Америку і говорити там із іноземцями!

– Звичайно! – Усміхався Буль. Але мамині слова його трохи насторожили. Адже його мрією були тільки високі оцінки. Навряд ключик допоможе в Америці і у розмовах з іноземцями.

Минуло кілька тижнів і Буль почав дедалі більше переживати через оцінки. Усі до одного були високими, але вже зовсім не тішили його. Він усе більше думав про справжні знання. У магазині він не міг порахувати, чи правильно йому дали решту. Писав друзям у месенджерах і не був упевнений у правильності своїх повідомлень. А думка про те, що він поїде за кордон і не зможе сказати жодного слова англійською, розчарує маму, яка вірить у нього, і зовсім не давала Булю спати.

Одного дня Їжачок повернувся після уроків додому і почав вчити уроки сам. Хоча йому довелося наздоганяти весь клас і вчити все з самого початку, він ні на хвилину не здавався. Сам вивчив усі теми з математики, літератури, англійської. А ключ   взагалі перестав брати з собою до школи. Буль так намагався наздогнати однокласників не оцінками, а справжніми знаннями, що справді вивчив більше інших. Тепер він виходив до дошки та заробляв свої 12 по-справжньому. Це було в мільйони разів приємніше, ніж отримувати оцінки за допомогою магії.

Минуло ще кілька місяців, і Буль знову побачив фургончик із морозивом. На вулиці було вже дуже холодно, тому морозиво серед алеї виглядало дуже дивно.

– Ну як, Їжаче, ти повірив у магію?

– Повірив! Але вона мені більше  не потрібна.

– Як так!

– Ось ваш ключик! – Буль простяг ключик дідусеві. Той узяв його і одразу відчув, що користувалися ключем мало і давно.

– Чому ж ти не користувався магією?

– Тому, що я вирішив здійснити мрію своїми силами. І в мене вийшло! І те, що мені подарував пройдений мною шлях набагато приємніше магії.

Чарівник посміхнувся.

– За те, що ти виявився таким славним хлопчиком, я подарую тобі це, – Чарівник простяг Булю ще одні ключі. Буль обернувся та побачив справжній БМВ.

– Це мені?

– Ти заслужив своїми  стараннями ! Успіхів, Буль!