Казка про черевички

Жили-були черевички з довгими шнурками. Набридло їм стояти в кутку без діла.

— Ходімо собі господаря, — сказав правий черевичок. – Хто нас одягне? Кому ми якраз по нозі ?

— Ходімо, – сказав лівий черевичок.

Вийшли черевички з кута і бачать: стоїть посеред кімнати стіл на чотирьох ніжках.

— Доброго дня, столе! – сказали йому черевички. – Одягни нас на ніжки і підемо бігати та стрибати!

— Ні, – сумно сказав стіл, – я не вмію бігати і стрибати. Я вмію тільки стояти посеред кімнати.

Вийшли черевички у двір і побачили смугасту кішку.

— Які у вас гарненькі довгі шнурки! – сказала кішка. – Вони схожі на довгі-довгі мишачі хвостики.

І тут черевички побачили, як з м’яких лапок висунулися гострі пазурі. Черевики дуже злякалися. Правий черевичок побіг праворуч, а лівий черевичок побіг ліворуч. А кішка так і залишилася на місці, бо не знала, в який бік їй тікати.

На лузі черевички побачили корову.

— Доброго дня, корово! – сказали черевички. – Вдягни нас на копитця і підемо бігати та стрибати!

— У мене четверо копит, і тому мені потрібні чотири черевички, – сказала корова. – А вас лише двоє.

Раптом трава заворушилась, квіти захиталися, і на доріжку виповз вуж . Він був схожий на довгий товстий шнурок.

— Доброго дня, вуже! – сказали черевички. – Одягни нас на свої ніжки і підемо бігати та стрибати!

— Ой, ви дурненькі, – засміявся вуж, – у мене зовсім немає ніг! – І знову поповз у траву.

Тут з очерету випливла качечка.

— Привіт, качко! – закричали черевички. – У тебе якраз дві лапки. Одягни нас і давай бігати і стрибати!

— Найбільше я люблю плавати, – сказала качка. – Я б вас одягла, але у воді ви мені заважатимете.

В цей час на стежку прилетів сірий горобець.

— Привіт, горобець! – закричали черевички. – У тебе теж дві лапки. Одягни нас і давай бігати і стрибати!

— Найбільше я люблю літати, – сказав горобець. – Я б вас  одягнув, але в повітрі ви мені заважатимете.

Заплакали черевички:

— Нікому ми не потрібні! Що нам тепер робити?!

Раптом бачать – йдуть по доріжці дві босі ніжки.

Не біжать, не стрибають. То на шишку наступлять, то на гострий камінь.

— Надягніть нас, босі ніжки! – закричали черевички. – Ви нам подобаєтеся!

Зраділи босі ніжки. Надягли черевички і побігли швидко-швидко, застрибали високо-високо.