Казка про розумне каченя

Каченя Ліль жило чудовим життям. Раділо усьому доброму і намагалося уникати поганого. Щоправда, останнє виходило не завжди.

Ось, наприклад, якось каченя посварилося з цуценям Бобіком. Що сталося?

Все почалося під час сніданку. Каченя Ліль помило лапки, одягнуло фартух, зовсім такий, як носять діти, і почало їсти з гарної тарілочки, що стоїть під кущем.

А цуценяті Бобику було нудно, і він вирішив пограти з каченям. Бобик усіляко відволікав каченя від сніданку. Він корчив пики, тихенько підштовхував його, голосно гавкав просто у вухо

Образилося каченя.

— Бобику, ти поїв, а мені поїсти спокійно не даєш, — розгнівалося каченя.

— Іди, до своєї буди, я на тебе образився, — сказав Ліль.

Пішло цуценя додому. Каченя спокійно доїло свій сніданок, але образа залишилася.

— Як мені позбутися цієї неприємної образи, — подумало каченя. І тут йому на думку спала досить гарна думка.

Ліль узяв невеликий пакет і поклав у нього свою образу.

Образа якраз влізла у пакет. До вечора каченя ходило з цим пакетом. А перед сном узяло та й викинуло його на смітник. Там образі саме місце.

Наступного дня каченя гралося зі цуценям ніби нічого не сталося. До того ж з самого ранку цуценя попросило пробачення.

День був чудовий, а вечір ще кращий!

Як тільки стемніло, каченя і цуценя розійшлися по хатах.

Всім тим дітям, які носять образу з собою, каченя просило передати, щоб вони теж поклали образу в мішок і віднесли на смітник. Каченя сказало, що образи носити немає чого.

Ось така вийшла казка.

А зараз прийшов час спати.