У Василька в кімнаті жив великий червоний Будильник з тендітним білим капелюшком. Своїм дзвіночком Будильник радісно повідомляв хлопчика про початок кожного нового дня.
Але Василько не любив свого Будильника. Завжди щосили бив його по капелюшку, примушуючи замовкнути.
Одного вечора хлопчик …
У полі, де паслися корови та кози, жили скарабеї, великі прудкі жуки, одягнені в усе чорне.
Здебільшого вони були чесні й працьовиті. Як тільки скарабей знаходив свіжого кізяка, то одразу брався до роботи. Ліпив з нього велику кулю, котив її …
Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота.…
Якось семирічному Миколці подарували Казку. І була та Казка не проста, а чарівна. Хто її прочитає, стає добрішим і кращим.
Та хлопчик лише переглянув малюнки книжечки і відклав у бік. Вирішив прочитати пізніше.
Через кілька днів йому подарували настільний футбол, …
1.Незнайомець
Далеко – далеко, серед темних лісів, було собі місто Трампорі. В перекладі з мови місцевих жителів ця назва означала Веселе місто.
І в ньому справді жили веселі люди. Понад усе вони любили сміятися і танцювати. Навіть уві сні з …
У травні хрущі почали вилазити з-під землі, й одразу розправляти крила до польоту. А один із них, що з’явився чи не найостаннішим, здивовано глянув на інших:
– Куди це ви так поспішаєте?
– Як це куди? Треба мершій знайти дерево …
Жили собі два метелика, Хомко та Хомочка, які дуже любили одне одного. А якими гарними вдалися – й не передати. Їхні великі темні крильця були оправлені світлими смужками, ще й із кожного боку світилися ліхтариками по два червоних очка з …
У короля Вайтляндії Артура була чарівна, але дуже пихата донька. Звали її Трояндою. Дівчині подобалося закохувати в себе принців і королів, а потім відмовляти, коли вони пропонували їй руку і серце.
Один із сусідніх правителів – король Хавроній до того …
Жив на світі самотній аптекар Аспірин. Він готував ліки і тим самим заробляв собі на хліб.
Якось Аспірин надумав переглянути старі рецепти. Вони дісталися йому від батька, тому – від його батька і так далі – адже аптекарями були всі …
Узимку двоє зайчиків забрели на город. Снігу було небагато — вони потрудилися лапками і вигребли з-під землі декілька морквинок.
— Як добре! Сьогодні ми наїмося досхочу! — сказав перший зайчик.
— Може, не варто з’їдати всю моркву одразу? Давай з’їмо …
Таємниця, яка не дає Женчикові спати
Чого на світі найбільше?
— Неба,— скаже птах.
— Води,— скаже риба.
— Квітів,— скаже бджола.
Дерев. Зірок. Автомашин. Сніжинок. Телеграфних стовпів. Струмків. Книжок. Голосів. Сонячних зайчиків. Кольорів.
— Таємниць! — скаже дитина.
Бо …
Щодня дівчинка Маринка та її друзі приносили на двір посуд з їжею та водою. Тут, на розі будинку, розмістилася їдальня для звіряток та птахів. З мисок харчувалися не лише коти і собаки, а й їжачки, горобці, голуби, ворони. Смачненького вистачало …
Був собі хлопчик Петрик. Ходив він до школи, учив уроки, на санчатах катався. І був би він найкращим хлоп’ям у світі, та на лихо любив книжки псувати.
На абетці кораблики намалював, літаки, розфарбував усі малюнки всередині; «Казки», що бабуся подарувала, …
Йшла Оля із школи, йшла і навколо поглядала, калюж не помічала та й промочила собі ноги. «Треба помалу йти, щоб панчішки висохли, а то бабуся мокрі ноги побачить — сердитися буде», подумала Оля і пішла повільніш.
Ступне — праворуч погляне, …
На лісовій галявині, під кущем ліщини, розцвів дзвіночок.
— Дзінь-дзінь-дзінь,— заспівав він радісно,— добридень!
І всі оглянулися на нього: й біла берізка, і руда білочка, і червоний гриб-мухомор, і зелений коник-музикант.
Весело відтоді стало на галявині. Дзвенить весь день дзвіночок, …
Повіяли холодні вітри, наближалася люта зима. Зграя шпаків зібралась летіти в теплі краї.
— Ой,— сказав старий Чивик,— та й надокучило мені щоосені літати за море. Втомишся, змучишся, хоч би шлях був ближчий.
Підстрибнув до нього молодий шпачок Малюк — …
Давно-давно жив у Китаї старий мудрий лікар Ян Цзо-цзінь. Багато людей вилікував він на своему віку. Одному допомагав ліками, іншому — мудрою порадою, і не було в країні людини, яка б не знала його імені.
І ось одного разу захворіла …
Веселого літнього дня ходила по подвір’ї квочка Рябушка і скликала своїх малят.
Десятеро пухнастих жовтих курчат бігли до неї, лише найменше, з сірими, наче брудними плямами на крильцях, одверталося, удаючи, що не чує.
— Ко-ко-ко, йди сюди! — квоктала Рябушка.…
Трапилось мені одного разу проїжджати через село Правдиве. І розповів мій візник, чому це село так зветься.
Жив край села швець, дід Микита. На сто верст навколо не було такого майстра: не чобітки у нього виходили, а диво. Взує їх …
Давно-давно це було. На лісовій галяві сонячного літнього ранку розцвіло багато красивих квітів. Тихо гойдалися від легенького вітерця скромні білі ромашки, веселі сині дзвіночки, гордовиті барвисті тюльпани.
Та найкращою серед них була червона, як полум’я, квітка папороті. Така вона була …
Жила край села бабуся Ганнуся. Була вона старесенька, низесенька і весела-весела.
Коли спитає хто її, чому вона завжди така весела, відповідає старенька;
— Тому я весела, що вмію кисіль-весіль варити.
А по сусідству з бабусею Ганнусею живе хлопчик Василько — …
Жила собі дівчинка Катя, у неї була мама. Катя ляльками бавилася, мама малюнки малювала.
Різні малюнки: і квіточки, і кружальця, і зірочки. А за тими малюнками на великій фабриці тканини розфарбовували: і сатин, і ситець, і блискучий шовк. Ось і …
Жив собі Ігор, до роботи млявий, до їжі меткий. Почне його жінка вранці будити:
— Вставай, Ігорчику, сонечко он як високо піднялося
Позіхне він, перевернеться на другий бік і одкаже:
— Це, жіночко, сьогодні сонце швидше, ніж завжди, по небу …
Стояв собі над річкою невеличкий лісок. Росли там усякі дерева – дубочки, берези, вільхи, осики, сосни і ялини. Були ті дерева ще не дуже старі, але на них так багато всякої гусені та жучків розвелося, що пооб’їдали вони все листя …