Кіт і Миші
Годованець Микита Павлович
— Хоч ноги простягни! — нудьгує Кіт. —
При всім моїм умінні
Проклятий голод тисне за живіт:
Котячої бояться Миші тіні,
Зашилися в норі, не виглянуть на світ. —
Згадавши батьківську науку,
Кіт пробує останню штуку:
Над ніркою повісивсь на стовпці,
На нірку поглядає скоса.
Одна хвостата висунула носа:
— Даремні штуки ці!
Прикинься хоч мішком з крупою —
Не підем ласувать тобою,
Бо підлі наміри читаєм на лиці.
Ужасна байка
Твоя мама