Кіт – рибалка

Пішов якось Кіт на річку рибу ловити і біля самої галявини зустрів Лисицю.

Помахала Лисиця пухнастим хвостом і каже медовим голосочком:

— Доброго дня, куме, пухнастий котику! Бачу, рибку ловити зібрався?

— Та от хочу кошенятам моїм рибки принести.

Лисиця опустила очі та зовсім тихо питає:

— Може, ти й мене рибкою пригостиш? А то все кури та качки…

Усміхнувся Кіт:

— Гаразд. Першу рибку тобі віддам.

— Вже не знаю, як тобі дякувати.

— Добре, добре.

Пішов Кіт далі, а Лисиця за ним підстрибом біжить і про себе шепоче:

— Перша рибка моя, перша рибка моя!..

А тут з-за стовбура пухнастої ялинки вийшов їм назустріч великий кудлатий Сірий Вовк.

— Здоров був, братику! — прохрипів Вовк. — Рибалити зібрався?

— Та це… хочу кошенятам…

— Ну а мені… рибки даси, братику? А то все кози та вівці, козли та барани… Мені б чогось пісненького!

Усміхнувся Кіт:

— Ну гаразд. Перша рибка Лисиці, а друга — тобі!

— Молодець, братику! Дякую!

— Добре, добре.

І всі разом пішли далі, ближче до річки.

Йде Кіт лісом, за ним Лисиця підстрибом біжить, про себе шепоче:

— Перша рибка моя, перша рибка моя!

Вовк позаду шкандибає, бурмоче:

— А друга моя! А друга моя!

Раптом із самої гущавини вийшов Ведмідь.

Побачив Кота з вудкою, як зареве:

— Гей, синку! Ти що — рибу ловити?

— Та от хочу кошенятам…

— Слухай, синку, невже мені, старому, риби не даси? Я до смерті люблю рибу! А то все бики та корови, з рогами та копитами…

Кіт посміхнувся у вуса, каже:

— Першу рибку я Лисиці обіцяв, другу Вовкові, а тобі вже третя буде.

— Нехай третя, тільки щоб найбільша!

— Гаразд.

І всі далі пішли, ближче до річки.

Попереду Кіт крокує, за ним Лисиця підстрибом біжить, за Лисицею Вовк крадеться, позаду всіх Ведмідь тупотить.

— Перша рибка моя — шепоче лисиця.

— А друга — моя… — бурмоче Вовк.

— А третя — ось така моя! — гарчить Ведмідь.

Так і прийшли усі до річки.

Зняв з себе Кіт мішок, поруч поставив відерце, став вудку розмотувати.

Лисиця, Вовк і Ведмідь в кущах неподалік примостилися: чекають на свою частку улову.

Насадив Кіт на гачок хробачка, закинув вудку, всівся зручніше і на поплавок втупився.

Приятелі в кущах теж з поплавка очей не зводять. Чекають.

Лисиця шепоче:

— Ловись, рибко, велика й маленька…

Раптом поплавок здригнувся.

Лисиця ахнула:

— Ой, моя рибка клює!

Поплавок на воді засмикався, застрибав, від нього кола на всі боки побігли.

— Тягни! Тягни! Витягуй мою рибку! — крикнула Лисиця.

Злякався Кіт — смикнув. Блимнула сріблом рибка і з плескотом пішла під воду.

— Зірвалася! — прохрипів Вовк. — Поспішила, дурна, крик підняла… Ну, тепер моя черга! Моя не зірветься!

Насадив Кіт на гачок нового хробачка і знову закинув вудку.

Потирає Вовк лапи, примовляє:

— Ловись, рибко, велика й велика… Ловись…

Тут як раз поплавок здригнувся і пішов гуляти по воді. Кіт вудилище вже в лапку взяв.

— Не смикай! — гарчить Вовк. — Дай рибі міцніше зачепитися.

Відпустив Кіт вудку, а поплавець раптом відразу зупинився.

— Ось тепер тягни! — скомандував Вовк.

Кіт смикнув вудку — на кінці мотузки голий гачок бовтається.

— Дочекався, — хихикнула Лисиця. — Твоя рибка всього хробака з’їла!

Кіт насадив на гачок нового хробака і в третій раз закинув вудку.

— Ну, тепер тихо! — гаркнув Ведмідь. — Якщо мою рибку злякаєте — я вам!.. Ось вона!!!

Поплавок весь пішов під воду, волосінь як струна натяглася: ось-ось обірветься…

— Хо-хо! — радіє Ведмідь. — Це моя! Як наказував, найбільша!

Кіт ледве-ледве на березі тримається: рибина, тільки й дивись, його у воду потягне.

От з води вже показалася страшна, вусата морда…

Оце так сом!

— Я перша, це моя!.. Не дам!!! — раптом вискнула Лисиця і кинулася в річку.

— Ні-і-і, дзуськи… Моя буде! — Вовк загарчав і стрибнув слідом за Лисицею.

Ведмідь на березі реве на все горло:

— Пограбували!.. Розбійники!..

А у воді вже бій іде: Вовк і Лисиця один у одного рибу видирають. Ведмідь не довго думав і з розгону теж шугонув у воду.

Вода в річці як у казані кипить. Тільки й видно як на поверхню чиясь голова вирине: то лисяча, то вовча, то ведмежа. Через що б’ються — невідомо. Риба вже давно втекла.

Посміхнувся Кіт у вуса, змотав вудочку і пішов шукати інше місце. Де спокійніше.