Кропива
Баруздін Сергій
Виросла кропива ні туди, ні сюди, ні до села, ні до міста, біля самої стежки.
Жінка повз неї йшла — обпеклася.
А кропива радіє:
– Так тобі й треба!
Чоловік йшов стежкою — і його кропива обпекла:
– Так тобі й треба!
Пробігали стежкою хлопчики і дівчатка.
І їх кропива по ногах відшмагала.
— Так вам і треба! – радіє.
Ішов стежкою старий дід.
Ішов і біля кропиви зупинився.
Повернувся додому, взяв рукавиці та гострий серп.
Підійшов до кропиви і зрізав її.
Заплакала кропива:
— Що ж ти зробив зі мною?
— А нічого особливого, – сказав дід. – Як ти до людей, так і я до тебе.
Джерело:
“Чучело гороховое ”
Сергій Баруздін
Переклад з російської
Видавництво: “Советская Россия”
1988 р.
