Лісова стежка
Георгієв Сергій
Пригріло сонечко, Їжачок вибрався на горбочок, розлігся біля самої стежки, очі заплющив, вушка — насторожив!
Лежить, ніжиться і кожен шерех чує.
Ось прошелестіло щось далеко.
– Це ящірка! — легко визначив Їжачок. — Стежку перебігла біля старого пенька! Сама сіра з зеленим, а живіт жовтий!
Потім пролунали м’які неквапливі кроки.
– Ведмідь! — зрозумів Їжачок. – Ага, до малинника підійшов! На хвості у клишоногого реп’ях причепився, по листю дряпає!
Слух у Їжачка абсолютний, він будь-якого звіра за кроками впізнає, а птаха — по шуму крил!
Як раптом…
— Та хто ж це такий? — здивувався Їжачок, прислухаючись. — Великий, як гора… Весь сірий, а попереду довгий хобот … Невже слон? Ніколи не було слонів у нашому лісі!
Їжачок схопився, розплющив очі, озирнувся. Нікого…
— Невже наша стежка в’ється так далеко? — подумав Їжачок. — До тих місць, де слон ходить?!
Джерело:
“Ёжик-непоседа”
Збірка коротких казок
Сергій Георгієв
Видавництво: “АСТ”
