Лисенята
Чарушин Євген Іванович
У мисливця в кімнаті жили двоє маленьких лисенят.
Це були спритні та неспокійні звірята.
Вдень вони спали під ліжком, а у ночі прокидалися і піднімали метушню — гасали по всій кімнаті аж до самого ранку.
Так розбавляться лисенята, так розвеселяться, що бігають по моєму приятелю, як по підлозі, поки той не крикне на них.
Ці лисенята були дуже спритні.
Раз! — і по фіранці забереться лисенятко до самої стелі.
Два! — воно уже на високій шафі.
А ось на скрині, а ось обидва тягають один одного за вуха.
Якось прийшов мисливець з роботи, а лисенят немає. Став він їх шукати.
Заглянув на шафу – на шафі немає.
Відсунув скриню і там немає.
І під стільцями немає.
І під ліжком немає.
Тут мій приятель навіть злякався. Бачить — мисливський чобіт, що лежав у кутку, ворухнувся, припіднявся і впав набік.
І раптом поскакав по підлозі. Так і скаче, перевертається, підстрибує.
Що за диво таке?
Підскочив чобіт ближче.
Дивиться мисливець — з чобота хвіст виглядає. Схопив він лисенятко за хвіст і витягнув з чобота, струснув чобіт — друге вискочило.
Джерело:
“Тюпа, Томка и Сорока»”
Евгений Чарушин
Переклад з російської
Видавництво: “Искатель”
Класно
🥰💌