Монстр Боба

В одному незвичайному місті жив-був Монстр на ім’я Боба. Колись давно він прилетів сюди з казкової Планети Монстрів. Боба ніколи не мився і не розчісувався, ніколи не чистив зуби і не знав жодного доброго слова. Тому він був гидким і страшним – ну, втім, як всі монстри.

Як усі пристойні монстри, Боба займався тим, що лякав маленьких дітей. Наприклад, він сидів за кущами і завивав, коли поруч проходила якась дитина. Він ховав іграшки на дитячому майданчику і радів, коли діти плакали. Вечорами монстр Боба вив і сичав під вікнами, щоб налякати всіх. Хоча взагалі він сам боявся людей, особливо дорослих. Тому ніколи не попадався їм на очі і вже, тим більше, ніколи не заходив в людські оселі. Зате собак Боба не боявся, а дражнив їх, і вони на нього голосно гавкали.

Одного вечора, коли всі діти були налякані, а дорослі повернулися додому, монстр Боба гуляв вулицями на самоті. Раптом, проходячи повз одну крамницю, Боба побачив за склом когось кудлатого, страшного, з довгими кігтями і з брудними зубами.

– Ой-ой-ой! – від страху і несподіванки закричав монстр.

Боба зібрався тікати, але раптом над своєю головою побачив ще три таких же кудлатих огидних морди.

– А-а-а-а! – заверещав Боба і кинувся навтьоки. Він сховався під найближчою лавкою і став думати: що ж це за страшна команда охороняє цей магазин? «А що, коли вони за мною стежать?» – тремтів від страху Боба.

Монстр поповзом наблизився до вітрини крамниці: страшків не було видно. «Розійшлися або мене шукають?» – думав Боба.

Він протер очі своїми брудними кошлатими кулаками і раптом зрозумів: перед ним вітрина з дзеркалами!

– Виходить, я злякався свого власного зображення, – зрозумів Боба.

Він став розглядати себе в дзеркалах – спочатку у великому, потім в маленьких, і, нарешті, вигукнув:

– Мені всього лише триста років, я ж такий молодий! А виглядаю на всі п’ятсот. Ні, пора привести себе в порядок.

Монстр повернувся додому, дістав зі старої скрині мило, ножиці, гребінець, зубну щітку. Так-так, не дивуйтеся! Всі ці речі є у всіх монстрів, але вони їх вважають дуже шкідливими, тому ніколи не користуються ними. Але на цей раз Боба вирішив ними скористатися. Він вмився, поливаючи себе зі шлангу, почистив зуби, підстриг кігті і розчесав свою шерсть.

– Помолодшав, красенем став! – сказав задоволений монстр, розглядаючи себе в уламок дзеркала.

Бобі так сподобався його новий зовнішній вигляд, що він кинув своє старе заняття – лякати дітей і собак. Він повернувся на Планету Монстрів і відкрив там салон краси.

Боба навчив інших монстрів стежити за собою, вмиватися, чистити зуби, розчісуватися. Але найцікавіше, що коли монстри ставали охайними, вони переставали бути злими. З тих пір монстри перестали лякати людей, і дружно живуть на Планеті Монстрів.