Мишача дружба
Годованець Микита Павлович
Якось-то Миша Польова
Відвідала подружку Домову:
— Ну як, здорова та жива?
— Спасибі, гарно я живу.
Перебирайсь до мене, друже мій!
У мене їстівне й напій,
М’ясце, гречана каша…—
У гості й слинка потекла:
— Нехай живе навіки дружба наша!
Дивуюсь, як без тебе жить могла!
Ми дружбою поклянемось…—
На цьому слові щось
З-за печі як стрибне,
Таке невидано-страшне,
Сіреньке, волохате.
Тут Миші блискавкою з хати.
Дрижить нещасна Домова.
— Ох, бачу, – каже Польова, –
Тобі не дуже мило жити…
Хоч дружба — радість для душі,
Хороше діло дарові книші,
Але.. давай на віддалі дружити!
У дружбі при книшах багатих
Клянеться серцем молодим,
А як з-за печі щось полізе волохато,—
Мишача дружба тане, наче дим.
Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік
Дуже крута байка