Мишка та цукерка

Одного ранку мишаче місто облетіла чудова звістка: привезли шоколадні цукерки! Їх роздаватимуть усім охочим мишенятам і у великому, і у маленькому магазині, і навіть в кіоску. А бажаючих, звичайно, багато. Хто ж відмовиться від шоколадних цукерок?

Тому з самого ранку у великому магазині вишикувалася довга черга мишенят. Всі хочуть цукерок. Прийшла за цукерками і мишка Моня.

– Ой, яка величезна черга! – вигукнула Моня. А потім подумала про себе: “Ні, не буду стояти в черзі. Піду я краще в маленький магазин. Напевно, там немає черги”.

Але коли мишка підійшла до маленького магазину, то помітила, що черга тут ще довше, ніж у великому.

– Ну вже ні! – сказала мишка Моня. – Піду в кіоск, там вже точно немає черги. Адже всі мишки в магазинах.

По дорозі в кіоск Моня помітила, що черга у великому магазині стала менше, але це не змусило її змінити маршрут: в кіоск – так в кіоск!

Яке ж було Моніно розчарування, коли в віконці кіоску висіло оголошення: “Перерва на 5 хвилин”. Звичайно ж, Моні не хотілося чекати навіть 5 хвилин, і вона вирішила повернутися у великий магазин, де черга поменше. Але коли Моня підійшла до магазину, виявилося, що він вже закритий: все цукерки закінчилися.

– Побіжу в кіоск, 5 хвилин вже пройшло, – вирішила Моня. Але вийшло, що і в кіоску цукерок більше немає!

Втомлена мишка Моня щосили кинулася бігти в сторону маленького магазину. “Хоч би встигнути”, – думала вона всю дорогу.

Фу! Маленький магазин був відчинений, і там все ще стояла черга за цукерками. Черга була довгою, але тепер у Моні не залишилося вибору. Нарешті, вона опинилася біля самого прилавка.

– Пробач, Моню, цукерок більше немає, – сказала мишка-продавчиня.

– Як це, немає? – мало не плачучи запитала Моня, – Зовсім жодної? Жодної-жодної?

– Жодної-жодної немає, – відповіла продавчиня. – Що ж ти, Монечко, так пізно прийшла,півдня вже пройшло. Звичайно, цукерки розібрали.

– Пі-і-і-і-і, – жалібно запищала Моня, сіла на підлогу і заплакала. Їй було шкода себе, і вона сама себе лаяла, що бігала туди-сюди, замість того, щоб трохи постояти в черзі, як інші мишки.

– Не плач, Моня, – змилостивилася над нею інша мишка, якій дісталася остання шоколадна цукерка. – А я проспала, прийшла пізно, і ось мені дісталася лише одна цукерка. Але я з тобою поділюся. Ось, на візьми!

Мишка простягнула Моні половинку своєї цукерки. Моня перестала плакати і посміхнулася.

– Щиро дякую! – сказала Моня, поклавши до рота шматок шоколадної цукерки. У цей момент їй було радісно і приємно. Так, як ніби вона з’їла цілих п’ять цукерок, навіть ще радісніше і приємніше.