Наймиліше слово

Будівельники-бобри

Добре працювали —

У бору для дітвори

Школу збудували.

І таку звели, що ну! —

Подивитись варто:

І вікно на всю стіну,

І колоди-парти.

Потрудивсь на ґанку,

Павуки усі гуртом

Виплели фіранку.

Приволік ведмідь старий

Стіл — пеньок високий.

— Ну,— сказав до дітвори,—

Почнемо уроки! —

Повсідалась малишня

На колодах проти пня.

Сам ведмідь ступив за пень,

Лоб кошлатий витер

І промовив:

— Добрий день!

Візьмемось до літер!

Намалюю на пеньку,

Щоб завчить могли ми,

По боках — по стояку,

Гойдалку між ними.

Хто цю літеру не зна,

Вчіть обов’язково:

Це вона розпочина

Всім відоме слово —

Між словами усіма

Щонайголовніше. —

Кицька лапу підніма:

— Це, звичайно, миша!

— Морква! — квапиться зайча.—

З грядки, соковита.—

Ведмежа із-за плеча:

— Мед,— бурчить сердито.

Білченя ж мале-мале

В лопушку-панамі,

Хоч соромилось, але

Вимовило:

— Мама!

— Мама! — крикнули малі

Якнайголосніше. —

На усій-усій землі

Слово наймиліше! —

Засміявсь ведмідь:

— Воно!

Вивчили, нівроку…—

От і все.

Дзвенить дзвінок

З першого уроку.

У квача гайда гулять

Поміж стовбурами.

Світить сонце між гілляк.

Ждуть додому мами.