Напередодні

Олегові Ш. 

І

Коли приходиш ніжний і шумкий,
І дзвоном слів перетинаєш спокій,
Мені здається — весняних потоків 
Пливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені думки 
У таємничість непочатих років,
Куди пірве твої юнацькі кроки 
Далекий шлях — тривожний і стрімкий.

Так радісно тримать мої долоні 
У цій кімнаті, де в низькім поклоні 
Схилились айстри на овальний стіл.

Та все ж життя — це обрії далекі,
Це літаків непогамовний клекіт,
I    у руках скажений скоростріл.

II

Не раз кажу: змагайся і шукай! 
Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!
І знаю я: в один затихлий вечір 
До інших брам сягне твоя рука.

Щось захлисне, мов повінна ріка,
Моє лице і всі знайомі речі,
Бо щастя вихром упаде на плечі 
Й закрутить дні, мов крила вітряка.

Та ледве прийде кликане і ждане,
Ти кинеш все, щоб на гучні майдани 
Піти у слід за тисячами ніг…

І раптом пам’ять, мов натхненний майстер, 
Вогнем змалює золотавість айстер, 
Овальний стіл і мій веселий сміх. 

* * *
Усе – лише не це! Не ці спокійні дні, 
Де всі слова у барвах однакових, 
Думки, мов нероздмухані вогні, 
Бажання – в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві грати, 
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби – 
І варто буде жити чи вмирати!

Не бійся днів заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків. 
Хай ріже час лице добром і злом!
Хай палять серце найдрібніші ранки!

Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі. 
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться – 
Лише по спеці гряне жданий грім 
І з хмар сковзне – багнетом – блискавиця.