Осіннє листячко

Шарудить під ногами листячко в садку: ш-ш-ш. .

Вітер наче звеселився, що так багато йому роботи, зриває останні листочки з дерев, не жаліє, покриває ними стежки в садку, крутить ними у повітрі — і, здається, крутиться листячко у таночку, у веселому таночку з вітром-розбишакою.

І неначе приспівує їм пустотливий вітер :

— Не сердіться, не сердіться на мене, на вітра веселого, — ви тут розпустилися рано повесні, зеленіли влітку, гріли вас сонячні промені, пили ви свіжі роси на світанках і годували цим дерево й освіжали в садку повітря — ви багато зробили, листочки, за літо, за це вам сонечко сяяло, пташки дзвінко співали і діти маленькі всміхалися. А тепер холодні ночі, і дощі осінні, роси, і сонце не гріє і ви пожовкли.. . Я зірву вас, я покрию вами матусю-землю. А на весну нове листячко розпуститься на деревах.

— Ш-ш-ш, — зашелестіло, а може й спитало листячко, — а ми, ми вже нікуди не здатні, ми пережили і вмремо? Коли саме стежкою повзе великий-великий жук.

— Он як у купу листя хтось добрий мені нагріб, — каже жук, — під ним я добре перезимую, — і заліз аж під самий спід.

Шелестить листячко:

„Ми пригріємо, ми пригріємо, йдіть до нас! ”

— От бачите, листочки, ще ви придалися, — каже вітер, — ще не один до вас звернеться.

І дійсно, під купу листя понабиралося багато усяких маленьких істот, що завмирають на зиму — і жучки і павучки.

Коли повзе щось таке колюче — все в голках. Притихла малеча. А це їжак, йому теж листя для зимового житла потрібне.

Понатикував листя на свої голки і пішов далі. А потім вийшли діти з граблями та з мітлами, позгрібали на стежках в садку листя, поскладали в купки. Приємно буде при веселому вогню!

А вітер, наче звеселився, рве останні листочки з дерев, крутить у таночку, кидає на землю .. .

— Ш-ш-ш, — шелестить листопад. Співає вітер казочку про осіннє жовте листячко . .