Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю й сестричками в темному гаражі, у щура.

Часто доводилося мишкам голодувати. Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками за поживою, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Все кругом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Шкіра на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод примушував іти й шукати чогось попоїсти.

У пекарні, що була за дорогою, розносилися милі пахощ і свіжого хліба. Рікі стала дибки перед товстою пекаркою й запищала:

— Хочу їсти!

— От таке то, їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка, — а заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі, не зневірившись першою невдачею. Ось крамниця з дитячими забавками. Повно в ній коників, м’ячиків, ляльок, електричних поїздів і всілякої всячини. Мишка спинилася перед вітриною й промовила тоненьким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно усміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток, а не ходити за прошеним хлібом, або красти. Та бачиш, моя крамниця тепер зачинена, робітники відпочивають, ніякої роботи для тебе немає. Спробуй краще у фабриці паперу.

Рікі побігла до власника й знову повторила своє:

— Заробити хочу.

Високий, худий пан в окулярах відізвався ласкавим голосом:

— Заробітків тепер у мене немає, бо зіпсувалася машина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, вся робота стоїть. Зайди згодом, може направимо машину, тоді й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувата папір — це моя спеціяльність! Мій дід і прадід діркували папір,уся моя родина справиться з цією роботою. Дайте лише зошит, а я покажу, яка з мене робітниця.

За декілька хвилин Рікі сиділа за столом і гострими зубчиками діркувала зошити. Вона робила це так справно, так швидко і так рівненько, що власник фабрики дивувався, радів і нагородив її того вечора доброю заплатою. Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся мишача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно і наготовили стільки зошитів, що вистачить для всіх дітей у всіх школах. Звичайно, вони заробили багато грошей. Згодом покинули вони криївку старого щура й замешкали в гарній, новій, власній хатці.

А ви, діточки, пригляньтеся добре до своїх зошитів. Може й на них знайдете сліди маленьких зубчиків проворної мишки Рікі.