Пригоди автокрана

Сонячного осіннього ранку в небі над Монтекермом з’явився літак. Він стрімко пронісся над дахами гаражів, привітно хитнув крилами машинам, які стояли внизу, і повернув у бік аеродрому.

— Як чудово! — вигукнув маленький Автокран, дивлячись услід літакові.— Я теж хочу отак літати!

— Це неможливо! — засміявся Крайслер, що жив по сусідству з малим Автокраном.

— Ще як можливо! — заперечив Автокран.— Головне, щоб були крила!

Він заїхав у гараж і замкнувся зсередини. Минула година, друга. Урешті – решт ворота гаража широко розчинилися і звідти виїхав Автокран… із саморобними крилами.

— Дивина – а промовив старий Трактор, випускаючи сизі пасма диму.

Але маленький автокран не чув його. Він вирулив на залиту сонцем дорогу, розігнався і спробував злетіти. Проте в нього нічого не вийшло.
— Все одно я полечу – сказав Автокран і, виїхавши з міста, попрямував до Великого Каньйону.

— Ух, – мовив малий Автокран, зупиняючись на краю каньйону.- Отепер я точно полечу.
Він поправив саморобні крила й кинувся в прірву.

— Ура! Я лечу! — радісно заволав Автокран.— Але… чому вниз, а не вгору?!

Він зачепився гаком за виступ скелі й повис на ньому.

— Ай-ай-ай! Допоможіть! — зарепетував маленький Автокран. Цієї миті над каньйоном з’явився Гелікоптер.

— Тримайся, приятелю! — крикнув він, зачепив Автокрана тросом і переніс його на широку рівнину, якою текла звивиста річка.

— Ох,— зітхнув Автокран.— Щось мені зовсім перехотілося літати!

І тут він почув протяжний гудок:

— У-у-у-у! — Це ж пароплав! — радісно вигукнув маленький Автокран.

Так, це був пароплав, точніше, Пароплавчик. Він весело плив річкою, лишаючи за собою пінистий слід.

— Ого! — мрійливо мовив Автокран.— Я теж хочу так плавати!

— Ха-ха-ха! – засміявся пароплавчик, уповільнюючи хід. – Хто ж це бачив, щоб машини плавали?
—
— А я все одно попливу! – уперто заперечив Автокран – Що не віриш?

Він побачив коло берега пліт, відв’язав і, забравшись на нього, відштовхнувся від берега.

— У-у-у! — весело загув Автокран, точно як Пароплавчик. Але… що це? Пліт доплив до середини річки й зупинився.

— Що таке? — з тривогою вигукнув малий Автокран.

Він опустив у воду гак і спробував ним гребти, але в нього нічого не вийшло. Автокран тяжко зітхнув. Зусібіч навколо нього була вода, і малюк почувався так, ніби опинився на безлюдному острові.

— Ой-ой-ой! — заголосив він.— Що ж мені тепер робити?

— От дивак,— засміявся Пароплавчик.— Я ж тобі казав, що машини не плавають! Та якщо тобі так уже хочеться поплавати, я допоможу.

Він підплив до бідолашного Автокрана, взяв його на буксир і доправив до найближчого порту.

— Бр-р-р,— мовив Автокран, висаджуючись на берег.

— Більше нізащо не полізу у воду!

Він глибоко зітхнув і попрямував до Монтекерма. Біля в’їзду в місто його обігнав спортивний автомобіль.

—Ух, та це ж славнозвісний гонщик Ламборгіні – вигукнув малий Автокран. – Я теж хочу так швидко їздити.
Він додав швидкості й узявся обганяти, що їхали попереду. Ось позаду залишився повільний Самоскид, доверху навантажений щебенем.

— Та я ж справжній гонщик! – вигукнув малий Автокран. — І, здається, можу їздити не гріше Ламборгіні!

Він радісно засміявся, і звернувши з дороги помчав на автодром.

На автодромі зібралося багато машин. Вони стояли так щільно, що здавалося, яблуку немає де впасти. Натовп гудів, чекаючи на видовище, а учасники перегонів тим часом готувалися до заїзду.

— Пропустіть мене! — закричав малий Автокран, протискуючись крізь ряди глядачів.

— Я теж хочу брати участь в автоперегонах! Машини розступились, і Автокран виїхав на трек. Він прилаштувався між сріблястим Порше й рожевим Феррарі та приготувався до старту.

Засвітилися стартові вогні, й автомобілі рвонули вперед. Маленький Автокран старався щосил, але, пройшовши півкола, зупинився.

— У-у-у! — невдоволено загула публіка.

— Я більше не можу! — жалібно простогнав Автокран. Він відсапався й рушив до виходу. — Ха-ха-ха! — зареготали глядачі.

— А ми думали, що ти справжній гонщик! Автокран сумно зітхнув.

— Ет,— сказав він, виїжджаючи на дорогу.

— Нічого в мене не виходить! Ані літати, ані плавати, ані швидко їздити!

Малий Автокран замислився… Коли він проминав будівельний майданчик, то пригальмував. Його увагу привернув висотний Кран, що підіймав бетонні плити.

— Що ж,— сказав він, відсапуючись.— Я не вмію літати, мов літак, плавати, як Пароплавчик, і їздити, немов Ламборгіні. Зате я можу підіймати вантажі! Він радісно засміявся і з подвоєною силою взявся за роботу…