Райські яблучка

Наш спільний домашній улюбленець Хомка постійно щось пережовує. Це виглядає дуже потішно – його пухкі щічки так і ходять ходуном, лише іноді завмираючи на хвилинку, коли він швиденько роззирається навкруги. І як тільки йому не набридає невпинно їсти? Це ж просто справжнісінька безупинна жувальна машинка! Спритному пустуну дуже подобаються всілякі ягоди, хрусткі сухарики, морква, сухофрукти, а ще – зернятка, горох, квасоля і багато чого іншого, що можна гризти цілими днями і збирати про запас, напихаючи за пухкі щічки. Але найбільше за все на світі хом’ячок чомусь полюбляє маленькі райські яблучка. Та що там казати – він їх просто обожнює. Коли бабуся на початку осені привозить із дачі повний кошик зібраного врожаю цих яблучок, Хомка вже тут як тут. Потішно поводячи носиком з боку в бік, він нетерпляче принюхується і аж оченята заплющує, з насолодою вдихаючи свіжий аромат, а потім швидко залазить на стіл. Там хом’ячок розташовується ґрунтовно – вмощується пухнастим стовпчиком, міцніше затискає в маленьких лапках скибочку соковитого яблучка, відрізаного для нього дбайливою бабусею, і починає швидко-швидко дробити його зубками на дрібні шматочки. При цьому він не забуває пильно поглядати на всі боки – як би хто без його дозволу нічого не поцупив. Судячи з усього, наш хом’ячок абсолютно впевнений, що всі яблучка в будинку належать особисто йому, або, принаймні, він має на них найперше право. Про одне тільки трохи шкодує Хомка: хоч райські яблучка і малесенькі, а цілком за щоки все одно не поміщаються…