Родина для Равлика

В одному ставку жила-була родина Равликів – мама, тато і їх синочок, малюк Равлик. Вони любили один одного, дбали один про одного і майже ніколи не розлучалися. Але одного разу на ставок прилетів грізний хижий птах. Він схопив батьків Равлика і забрав у своєму дзьобі.

Звичайно, маленький Равлик не міг перешкодити великому птаху. Він довго дивився в небо, вдивляючись, куди летить птах, щоб вирушити на пошуки своїх батьків. Але, врешті-решт, птах зник з очей.

Равлик зрозумів, що тепер він залишився зовсім один, та гірко заплакав. Як він буде жити без мами й тата?

«Може, мурахи знають, де їх шукати?», – подумав Равлик, вийшовши на берег. Він підповз до мурашок і запитав:

– Мурашки-мурашки, ви всюди бігаєте, багато бачите. Може, ви знаєте, куди великий птах міг забрати моїх батьків. І як мені їх знайти?

Мурахи вислухали Равлика, й одна з них відповіла:

– На жаль, ні, малюче. Ми не знаємо, де шукати твоїх маму й тата. Запитай краще у Жаби. Вона доросла, мудра – може, щось підкаже.

Равлик подякував мурашкам і поповз до великої жаби, що сидить на березі.

– Жабо-жабо! Ти доросла і мудра. Можливо, ти підкажеш, де мені шукати моїх маму й тата?

Жаба сказала:

– Ні, Равлику. Я не знаю, де їх шукати. Йди, Равлику, до великої Черепахи. Вона допоможе тобі і не дасть тебе образити.

Равлик не розумів, як йому допоможе велика Черепаха. Вона ж така повільна та неповоротка. Зовсім як сам Равлик! «Однак Черепаха швидко плаває», – подумав Равлик.

Втомлений і сумний, він повільно поповз до великої Черепахи.

– Черепахо-черепахо! Ти не знаєш, якою стежкою мені повзти, щоб знайти своїх батьків? – запитав Равлик.

Черепаха погладила Равлика по голові своєю великою мокрою лапою і сказала:

– На жаль, малятко, немає такої стежки. Іноді трапляється, що не можна повернути тих, кого ми втратили. Нам залишається лише пам’ятати про них.

Равлик все зрозумів і заплакав. Він зібрався попрощатися з Черепахою, але та зупинила його:

– Стривай, Равлику, – покликала Черепаха. – Малюки не можуть жити самі. Всім малюкам потрібна сім’я, яка буде любити їх, дбати про них. Залишайся-но ти зі мною, і я буду твоєю сім’єю.

– Але ми ж з тобою такі різні! – здивувався Равлик. – Ти така велика, а я – маленький.

Але Черепаха відповіла:

– Чому ж, різні? Ми навіть з тобою схожі: у тебе мушля, а у мене панцир. І ми з тобою обоє повільні і неповороткі. А ще ми з тобою добрі та симпатичні!

Після цих слів Равлик навіть усміхнувся. Черепаха йому сподобалася, і він більше не відчував себе таким нещасним та самотнім.

Відтоді маленький Равлик і велика Черепаха стали однією сім’єю. Черепаха любила Равлика, як рідного синочка і оберігала його, а Равлик відповідав їй взаємністю. Вони часто згадували батьків Равлика. І хоча Равлик дуже сумував за ними, але поруч з Черепахою йому було добре і спокійно.

Так буває, що деякі малюки залишаються без мам і тат. Але дуже важливо, щоб для них знайшлася нова родина, як знайшлася родина для нашого малого Равлика.