Розмова з фараоном

Бог послав Мойсея та Аарона до палацу до фараона передати свій наказ: «Відпусти Мій народ, і він служитиме Мені!» У цей день фараон влаштовував урочистий прийом для царів сусідніх земель. Усі великі владики принесли йому дари і просили: «О фараоне! Признач себе царем над царями, і станеш ти ще більшим і могутнішим, ніж боги!»

Саме тоді Мойсей і Аарон підійшли до палацових воріт, які охоронялися дикими звірами: леопардами, левами, ведмедями. Жодну людину не пропускали вони до палацу. Але коли наблизилися Мойсей та Аарон, звірі кинулися лизати їм ноги, і брати неушкодженими увійшли до тронної зали.

Сяйвом Божої слави світилися їхні обличчя. Царів охопив жах. Вони знімали корони і, тремтячи від страху, впали ниць перед цими старцями.

Тільки жорстокого фараона не зворушила Божа слава.

— Хто ви такі? — спитав він. — Чи вас запрошували? Дарунки ви мені принесли? Славне послання від царя вашого при вас?

— Ми принесли наказ всемогутнього Бога, — сказав Аарон. — Ось він: «Відпусти Мій народ, і він служитиме Мені!»

Розгнівався фараон і сказав:

– Всемогутній бог? Хто він такий? Я ніколи не чув про нього. Яке право він має вказувати мені, що робити з рабами? Що він за бог, якщо дарів не надіслав! Не знаю я вашого бога і нізащо не відпущу рабів моїх, синів Ізраїлевих. Мені вони служать, а не йому! — і фараон засміявся над своїм жартом.

– Ти дізнаєшся, хто такий всемогутній Бог, – сказав Аарон. — По ділах Його дізнаєшся. Він – Бог Ізраїлю і всіх гнаних.

– Так-так, – сказав фараон, – доведеться пошукати вашого всемогутнього бога в моїй книзі, де записані всі визнані боги. Подати мені книжку! — наказав він і, подивившись у неї, сказав:

— Тут є бог мідіан, мешканців Сидону, моавітян, але немає бога Ізраїлю. Він старий чи молодий? Скільки земель він підкорив? Скільки суперників убив? Чи давно став богом?

І відповів Аарон:

— Його слава не в твоїй книжці, а в усьому всесвіті. Він не підкорює та не вбиває. Він сповнений жалю, співчуття та любові до поневоленого народу. Ще землі не було, а Він уже був, і якщо впадуть небеса. Він все одно буде. Він створив людину і вдихнув у неї життя.

— Все це чудово, — досі глузливо сказав фараон, — але що ж він зробив? І відповів Аарон:

— Він відокремив небеса від земної тверді. Він створив гори та долини. Він наказує вітру дути і дощу — литися. Він створює немовля в утробі матері і виводить звідти на світ, щоб той зрадів Йому. Ось що робить Бог. Він творить, а не руйнує!

– Не руйнівник – не бог! – сказав жорстокий фараон. — Хто він такий, щоби я його слухався?

– О, безжальний фараон, – сказав Аарон. — Настане день, коли тобі доведеться прислухатися до Його голосу і виконати Його наказ — «Відпусти Мій народ».

І Мойсей з Аароном у сяйві Божої любові пішли від фараона. Тремтячі царі та царедворці розступилися, даючи їм дорогу, і брати повернулися до воріт, через які увійшли, а люті звірі віддано виляли перед ними хвостами.