Рибка-мандрівниця

Жила в морі рибка на ім’я Фішка. Вона була ще маленькою, тому ніколи сама не відпливала далеко від свого будинку. Зате кожного дня вона разом з іншими рибками-малюками слухала розповіді дорослих риб про те, як багато дивного є в морі. Фішка мріяла швидше вирости, щоб вирушити в подорож.

Якось вранці вона подумала: «А раптом, поки я буду рости, в морі не залишиться нічого цікавого?» Злякавшись, що так може статися, Фішка потайки від усіх попливла в море. Течія відносила Фішку все далі, а дорогою вона милувалася різнокольоровими водоростями, камінчиками, коралами. У морі плавали великі та маленькі рибки, яких Фішка раніше не бачила.

Раптом Фішка побачила на дні помаранчеву морську зірку, яку одразу впізнала за розповідями риб.

– Ти ж морська зірка? – Вирішила уточнити Фішка.

– Вірно, – сказала зірка. – Я вмію плавати і повзати, хоча і дуже повільно.

– А я – рибка Фішка, і сьогодні моя перша морська подорож.

Незабаром Фішка побачила когось, схожого на перевернуту прозору чашу з ніжками.

– Це ж медуза! – вигукнула Фішка. Рибка хотіла торкнутися до неї, але медуза зупинила Фішку:

– Краще не чіпай мене, а то я випадково можу тебе вжалити – така у мене особливість, – сказала медуза.

Фішка трохи помилувалася медузою і попросила:

– Підкажи мені, тітка медуза, як мені знайти ще якогось цікавого морського жителя.

– А навіщо його шукати? – Здивувалася медуза. – Ось же він, прямо перед тобою. І вона показала на кущ водоростей.

Але скільки Фішка не вдивлялася, нічого крім водоростей не помітила.

– Жартуєш? Немає тут нікого! – ображеним голосом сказала рибка.

Але в цей момент водорості заворушилися і піднялися. І тут частина куща перетворилася в сріблястого восьминога. У нього було вісім щупалець, які росли прямо з голови.

– Не лякайся, рибка. Я вмію міняти колір. Я замаскувався в водоростях, щоб мене хижі риби не помітили, тому ти не змогла відрізнити мне від водоростей.

Фішка дуже здивувалася такій здатності і сама вирішила спробувати – чи не поміняється її колір на колір водоростей. Ну, звичайно, нічого у неї вийшло.

– Моя перша подорож в море вийшла дуже цікавою, і я рада, що знайшла нових друзів! – Сказала Фішка. – Але мені вже час повертатися додому, щоб мама з татом не переживали за мене.

Фішка вже було попрощалася зі своїми новими друзями, але раптом зрозуміла: вона запливла так далеко від будинку, що тепер не знає, де він! Фішка злякалася і мало не заплакала:

– Здається, я загубилася. Як же мені повернутися додому? Як зрозуміти, в який бік берег?

– Не хвилюйся, рибко, – заспокоїли її морська зірка, медуза і восьминіг. – Зараз ми покличемо морську черепаху. Вона вміє знаходити дорогу до берега і швидко плаває. Ми попросимо, щоб вона доставила тебе додому.

Восьминіг покликав морську черепаху. Морські тварини розповіли їй, що сталося з Фішкою-мандрівництвом. Морська черепаха з радістю погодилася допомогти маленькій рибці, яка без дозволу спливла одна в море.

Фішка попливла за черепахою, і зовсім скоро вони були недалеко від берега – там, де будиночок рибки.

– Фішка, ти більше не плавай сама в морі, поки не виростеш, – сказала маленькій рибці морська черепаха. – Краще ми самі будемо відвідувати тебе, або припливай до нас в гості разом з батьками. – Добре! – Погодилася Фішка. – Спасибі тобі, добра морська черепаха. Передай спасибі всім моїм новим друзям!

Так рибка Фішка благополучно повернулася додому і, поки була маленькою, більше ніколи не плавала далеко з дому сама. А морська зірка, медуза, восьминіг і морська черепаха часто припливали до неї в гості.