Риболовля в автобусі

Якось дядько Петро вирушив на риболовлю. Не те, щоб йому дуже хотілося сидіти з вудкою біля річки під холодним вітром. Не те, щоб йому дуже хотілося поласувати рибкою. Проте, дуже хотілося дядьку Петру похвалитися перед сусідами, який він знатний рибалка.

Просидів дядько Петро з вудкою півдня, а відро залишалося порожнім, якщо не рахувати комарів, що в ньому танцювали. Й натяку не було, що клює. Що ж робити: зібрав дядько речі та вирішив вертатись додому. Однак бажання похвалитися в нього нікуди не зникло. Тому дорогою додому дядько Петро зайшов на ринок і купив там найбільшу живу рибу, яку лише можна було знайти.

Задоволений Петро поклав рибу в торбу та сів в автобус. Їде та все розглядає куплену рибу:

– Ой, яку красуню я сьогодні зловив! Велетень! Усім сусідам на заздрість! Оце вечеря буде!

Пасажири автобусу почали звертати на дядька Петра увагу, заглядати йому в торбу, щоб подивитися на ту рибу-красуню. А дядькові Петру тільки те й треба. Він все ширше розкривав свою торбу з рибою, примовляючи: «Рибалити я майстер! Подивіться, яку вловив».

Раптом риба як вистрибне з торби! Риба почала стрибати по підлозі автобуса. Дядько кинувся за нею, навіть вудки кинув. Зловив її, а вона слизька, тому знову вислизнула та пострибала далі. Пасажири сміються, а дядькові Петру не до сміху.

Нарешті, упіймав він свою рибу та поклав назад в торбу. Не встиг дядько закрити торбу, а риба йому каже людською мовою, голосно на весь автобус:

– Ну, тепер все по-чесному. Будемо вважати, що ти дійсно мене вловив, хоча спочатку купив на базарі. Тепер можеш похвалитися, що був на риболовлі в автобусі.

Дядькові Петру стало соромно, що він такий дорослий, а хвалиться як дитина. Та ще всіх обдурив, наче сам рибу зловив.

Дядько Петро вийшов з цього автобуса та поїхав у зворотному напрямку – знов до річки. Там він випустив свою рибу в воду. По-перше, він зрозумів, що ця риба чарівна, а по-друге – злякався, що вдома вона розкаже всім про риболовлю в автобусі.

Натомість, Петро купив на базарі іншу рибу, сховав її в торбу та поїхав додому.

– Риболовля сьогодні не вдалася, тому я купив рибину, – сказав він своїй родині.

На вечерю дядько Петро приготував таку смачну страву з тієї риби, що дружина та діти його ще й наступного дня нахвалювали.