Слон та півень

Якось величезний Півень прийшов до Слона і голосно закричав:

– Ку-ку-рі-ку!

Слон здивувався:

– Чого це ти розкукурікався.

А Півень розгортає кігтями сміття, дзьобає зернятка і знову як закричить.

– Ку-ку-рі-ку!

Дивився, дивився Слон на Півня і питає:

– Хто більше їсть, ти чи я?

– Я з’їм більше! – хоробро відповів Півень.

Почали вони сперечатися. Сперечалися, сперечалися і почали їсти. Слон їв, їв, їв, наївся і заснув.

Прокинувся, бачить – Півень все ще дзьобає зерно. Слон знову взявся за їжу. Їв, їв і їв, а як наївся знову заснув.

Прокинувся Слон, бачить вечір близько , а Півень все продовжує невтомно дзьобати зерно.

Швидко-швидко подзьобає і знову своє:

– Ку-ку-рі-ку!

«Який він жадібний! здивувався Слон. – Я ще не бачив таку ненаситну тварину».

А Півень вважав, що переміг у суперечці. «Влізу я на Слона. Нехай усі мене бачать, який я! – подумав Півень. Шумно змахнув крилами і злетів на спину Слону.

– Рятуйте! Він з’їсть мене! – заволав Слон, струсив Півня і втік до лісу.

А Півень подивився вслід Слонові, поплескав крилами і закричав:

– Куку-рі-ку! Я сильніший за Слона!