Сонячні дощі
Чіп Борис Миколайович
Повисли сонячні дощі
Так весело і легко,
Бадьора пісня ожила
У листі яворів,
А на веселчиній дузі
Стоїть смішний лелека
І, наче справжній диригент,
Угору крила звів.
—Раз-два! Раз-два! —
Грім в долоні вдарив.
— Ні, три! Ні, три! —
Бавиться луна.
В небі, в небі,
В небі — ані хмари.
Звідки ж дощик?
Того ніхто не зна.
Хто парасольку розкрива
У дивну цю погоду,
Коли спадає теплий дощ
І сонячні громи?
А по веселчиній дузі
Смішний лелека ходить
І, наче справжній диригент,
Розмахує крильми.
— Раз-два! Раз-два! —
Грім в долоні вдарив.
—Ні, три! Ні, три! —
Бавиться луна.
В небі, в небі,
В небі — ані хмари.
Звідки ж дощик?
Того ніхто не зна
Джерело:
“Веселі мандрівки”
Борис Чіп
Видавництво: “Веселка”
1983 р.
