Спритна ложка

На кухні кожен займався своєю справою. Каструля варила суп. Сковорідка смажила котлети, і тільки Віник та Мітла стояли в кутку і знічев’я сперечалися, хто з них головніший.

— Ой! — раптом промовило Відро Для Сміття. — Щось я погано почуваюся!

— Це, мабуть, тому, що Іванко, як завжди, забув винести сміття, що є у вас, зауважив Чайник.

— Можливо, задумливо простягло Відро. — А от його мама ніколи не забуває цього робити!.. Але, послухайте, мені справді дуже погано!

Спочатку йому ніхто не повірив, але тут Кавник, що стояв на полиці, скривив свій носик, і так досить кривий, і заявив, що йому теж якось не по собі.

— Це Кватирка винна! — промовило Відро для сміття. — Знову з неї дує.

— Наклеп! — заскрипіла Кватирка. — Я вже дві години не відчинялася!

Тут Віник і Мітла чхнули в один голос, і обоє заявили, що вони захворіли
Навіть товста чавунна Сковорідка, що стояла на плиті, зашипіла:

— Ой, мені також не добре… Боюся, я навіть не зможу досмажити котлети. Прийдеться, мабуть, брати лікарняний.

— Знаєте що, таємниче повідомив Чайник, — мені здається, тут чийсь незнайомий голос щось прошепотів над моїм вухом.

— І я чула, як хтось щось прошипів! — підтвердила Каструля із супом.

— Досить грати у хованки! — грізно сказала Праска і міцно вдарила носом об підставку. — Хто тут ховається? Виходь!

— Ми хочемо вас бачити! – підтвердила М’ясорубка. — А якщо ви не здастеся, то матимете справу зі мною!

— Будьте спокійні, — додала Праска, — М’ясорубка проверне цю справу!

У цей момент хтось голосно хихикнув і потім зло зашипів так, що всі насторожилися.

— Ш-ш-ш! — шипів Невидимка. – Гей ви, М’ясорубко! Отже, я матиму справу з вами?

— Так, – невпевнено підтвердила М’ясорубка. — Чи не ви підлаштували нам якесь паскудство, що всі ми тут розхворілися?

— Ви вгадали! — хихикнув Невидимка і зашипів ще дужче.

— Який жах! – Простогнав Чайник. — Я відчуваю, що сьогодні всі в хаті залишаться без обіду!

— Ха-ха-ха! — засміявся Невидимка. — Це ще квіточки! І це кажу вам я — Газ! Великий Газ! Скоро мене набереться тут достатньо, і я вибухну!

— Я так і знала, що це він, — сумно сказала Кватирка, мабуть, їй уже доводилося зустрічатися з Невидимкою.

— Дозвольте, обурився Чайник, — але як ви тут опинилися?

— Мене випустив Іванко. Він покрутив краник біля плити, і ось я тут. Чудовий хлопчик! Чудовий хлопчик! — І Газ зі свистом почав вилітати з плити, примовляючи: — Вибухну! Ви-бу-бу-бу-хну!

Всі приготувалися до загибелі, і навіть Віник із Мітлою перестали сваритися.

— Знаєте що, — сумно сказав Віник, — я не мав рації, шановна Мітла. Ви найголовніша.

— Ні, любий Вінику, – схлипнула Мітла, – це ви, ви найголовніший…

А Газ усе шипів:

— Вибухну, вибухну!..

І він, мабуть, вибухнув, якби не Кватирка. Вона дуже вчасно відкрилася, і Газ, шиплячи від злості, вискочив надвір. Тут його підхопив вітер і забрав далеко-далеко. А Ложка впала з плити і дорогою спритно прикрила кран. І Газ перестав виходити назовні.

— Ми врятовані! – закричав Чайник.

— Ура! – Підхопила Кастрюля.

Тут всі почали дякувати Кватирці і захоплюватися Ложкою. Але Кватирка тільки збентежено крутилася з боку на бік і запевняла, що це дрібниці, а Ложка з радості залізла просто в суп. Тут вона почувала себе як удома… Сковорідка продовжувала мирно смажити котлети. Одна тільки М’ясорубка була наче не зовсім задоволена.

— Вважайте, що нам пощастило, — сердито брязкала вона. — Адже не на кожній кухні є така кмітлива Кватирка і така спритна Ложка.