Циркач Лютик

За лаштунками цирку жив кіт на ім’я Лютик. Щодня він спостерігав за репетиціями і виступами циркових тварин і теж мріяв стати артистом. Яскраві костюми, декорації і циркові трюки, маленькі і дорослі глядачі, оплески – все це здавалося Лютику таким привабливим!

Особливо його захоплювали виступи левів та тигрів. «А я ж їх далекий родич, значить, теж зміг би так виступати – танцювати з дресирувальником, стрибати через вогненне кільце!» – мріяв він.

Лютик напам’ять вивчив всі трюки, і кожен день тихенько повторював за лаштунками. Він перестрибував з лавки на лавку, намагався танцювати на задніх лапках, стояти усіма лапками на м’ячику так, ніби це циркова куля. Звичайно, вогняного кільця у Лютика не було, тому цей трюк він не вивчив.

«Ось потренуюсь гарненько, і в один прекрасний день вийду на сцену, разом з тиграми та левами!» – вирішив Лютик.

Іноді репетиції Лютика помічали працівники цирку та інші, циркові тварини. Люди посміхалися йому і часто гладили по шерсті, а деякі тварини насміхалися над Лютиком:

– Гей, подивіться на цього артиста! – реготала циркова мавпочка Мімі в строкатій сукні. – Ти що, на сцену зібрався?

Але Лютик не звертав уваги на ці слова, а продовжував репетирувати. Йому здавалося, що з кожним днем у нього виходить все краще. «От би швидше на сцену», – мріяв він.

Одного разу Лютик як зазвичай репетирував свій номер, але не за кулісами, а в фойє цирку. Виявилося, що в цей самий час в фойє збиралися глядачі, які прийшли на виставу.

– Дивіться, який гарний котик! А що він робить? – запитала маленька дівчинка з великим бантом.

– Котик танцює на м’ячику! – захоплено сказала інша дівчинка, трохи старша.

Раптом Лютик зрозумів, що на нього всі дивляться. Він хотів було зупинитися, адже вважав, що ще не готовий до цього виступу. Але він помітив, з яким захопленням дивляться на нього діти і навіть дорослі, що зібралися навколо. І тоді Лютик вирішив показати їм все, чого вже навчився: граціозно стрибати з лавки на лавку, танцювати на задніх лапках, жонглювати бантиком. Коли він закінчив трюки, в фойє пролунали гучні оплески. Вони призначалися Лютику.

– Молодець, котик! Ось це артист! Яку виставу влаштував! – говорили хлопчики й дівчатка, дяді й тьоті, бабусі й дідусі, які в той день прийшли в цирк.

Ці слова Лютик давно мріяв почути. Він порадував людей своїм виступом і був нагороджений оплесками! «Значить, я не дарма репетирував і зміг стати артистом», – сказав Лютик глядачам. Але вони почули лише «Мяу-мяу». Тепер Лютик часто влаштовував такі вистави на радість глядачам.