Уважний кравець

У  одного старого було три дочки, всі гарні, але дуже ліниві. Навіть домашню роботу і то робили абияк, сподіваючись одна на другу.

Якось, осінню, старий покликав до себе кравця, щоб пошити старшій дочці шубу.

Працює кравець день, та й сміття в хаті назбиралося. Вранці старша дочка підмела підлогу, зібрала все сміття на купку, а винести не винесла: може, хтось із молодших сестер це зробить!

Після обіду мила підлогу середня сестра. Вона зібрала сміття в той самий кут, а виносити теж не стала: старшій сестрі шубу шиють, а не мені, і якщо старша не винесла — з якого дива я виносити повинна!

Увечері настала черга помити підлогу молодшій сестрі. Вона зробила те саме, що й її старші сестрички — згорнула сміття до загальної купи: завтра якась із старших, може, винесе!

Набралося сміття цілий кут.

А кравець шитиме шиє, а все бачить, усе помічає. І коли одна з дочок почала варити юшку на вечерю і дістала сіль, щоб кинути її в чавунок, кравець встав зі свого місця і каже:

— Дай мені трохи.

Взяв дрібку солі і посипав сміття в кутку.

— Навіщо ж ти його солиш? – Здивувалася дівчина.

— А щоб не скисло, — усміхаючись, відповів кравець і сів на своє місце.

Після цього всі три дочки кинулися виносити сміття з хати.