Великий Гав

Цуценя Гав за віком було маленьким песиком. А ось за розмірами Гав був більшим за дорослих котів та навіть деяких собак.

Щоранку Гав виходив на двір та голосно тявкав:

– Агов, малюки, йдемо бігати навипередки!

Малі кошенята, курчата та горобці не проти були побігати з цуценятком Гавом. Та як же за ним встигнеш, якщо він такий великий у порівнянні з ними? Гав бігав швидше за всіх, а потім насміхався:

– Що, малюки, не можете мене наздогнати? Не дивно – я ж великий, а ви малі.

Цуценя так голосно тявкало, що малі кошенята та пташенята лякалися та розбігалися. Гав пишався: «А ось я нікого не боюся – я ж великий та дорослий!»

Якось звірята та пташки бавилися у травичці. Раптом курча побачило смугастого джмеля, що кружляв над квітками.

– Ой, обережно, тут джміль! – щосили запищало курча.

Малі звірята та пташки відійшли подалі від квіток, над якими гудів джміль. Всі, окрім песика Гава.

– Гей, ви що, злякалися цього жука? – засміявся Гав. – Він же маленький! Навіть найменше курча – це велетень у порівнянні з джмелем!

– Не те, щоб дуже злякалися, – почало пояснювати кошеня. – Але якщо раптом хтось зачепить джмеля, або наступить на нього, то він може боляче вкусати.

Цуценя Гав весело загавкало у відповідь:

– Та я сам можу кого завгодно вкусити, якщо захочу! Просто ви малі, от і боїтеся, а я великий, і не боюся джмеля!

Сказавши це, Гав побіг у бік, де літав джміль. Песик почав махати над джмелем лапою, пхати носа у квітку, де сидів джміль. Джміль відлітав, але Гав наздоганяв його. Врешті-решт джмелю набридла ця гра, і він як вжалив Гава за ніс!

– Ой-ой-ой, боляче! – заверещало цуценя Гав.

Гав навіть розплакався від болю та розпачу.

– Біднесенький! – пожаліли Гава звірята та пташенята. – Швидше йди до хазяїна. Він зробить тобі компрес та покаже лікарю, що лікує тварин.

– Це поганий джміль! – заскиглив Гав.

– Ні, він зовсім не поганий, – відповіло кошеня. – Просто він так захищається від тих, хто може його образити. Тим більше, ти такий великий, а джміль – маленький. Уяви, як він тебе злякався!

Згодом цуценя Гав сиділо на подвір’ї з компресом на носі.

– Який же ти в нас ще маленький! – сказав Гаву хлопчик Артемко. – Тебе ще вчити та вчити правилам поведінки та безпеки.

Артемко пояснив Гаву, що великими, розумними та сміливими стають не ті, хто більше за розміром, а ті, хто дослухається до дорослих, набуває нових знань та досвіду.