Віл і Жаба

Матуся Жаба гулянок шукала
І до куми-сусідки поскакала.
Їй кажуть: Віл, що воду пив,
Дитяті лапу розчавив.
Тут Жаба в боки узялася,
На задні гордо зіп’ялася:
— Віл? Пхе! Та я, як схочу,
За правду за свою
Його на коржик розтолочу,
Як комара, уб’ю!
То слава лиш — великі роги,
Важкі товстенні ноги,
А взятись згаряча —
Одразу дасть навтікача! —
Ураз слова завмерли в роті.
Велика тінь простерлась на багно:
Віл! Віл до них чвалає по болоті. —
Ой, кумоньки, мерщій на дно!

Є Жаби в нас широкороті:
Кричать і хвастають в болоті,
За правду стати до борні —
У твань ховаються на дні.