Вороняче гніздо

Не хотіла Ойка-вереда голову мити.

Прийшла до Ойки Ведмедиця.

— Давай я тобі голову помию Ойко! – сказала Ведмедиця. – У тебе у волоссі листя застрягло.

— Ой, не хочу мити голову! Ой, не буду! – Закричала Ойка.

Прийшла до Ойки Зайчиха.

— Давай я тобі голову помию запропонувала Зайчиха. – У тебе з волосся гілочки стирчать.

Прогнала Ойка і Зайчиху.

Прийшла до Ойки Білка.

— Давай я тобі голову помию почала Білка вмовляти дівчинку. Он у тебе горіхові шкаралупки у волоссі застрягли.

Але Ойка і Білку прогнала.

Тут прилетіла Велика Ворона з воронятком.

— Я в тебе, Ойко, на голові гніздо зів’ю! – прокаркала Ворона. – Тут і гілки, і листочки. Житиму в цьому гнізді з моїм воронятком.

Звила Ворона у Ойки на голові гніздо. Влаштувалася в ньому з воронятком та ще й примовляє:

— Стій, Ойко, струнко, не ворушись, а то в чоло клюну!

Стоїть Ойка, не ворушиться, тільки сльози по щоках біжать. Зголодніла Ворона, полетіла з воронятком мух і комарів ловити. Побігла Ойка-вереда до Марічки.

— Ой, Марічко, що мені робити? – заплакала Ойка. Ой, у мене на голові Ворона гніздо звила.

— Побігли до доброї Ведмедиці у ліс сказала Марічка. — Біжимо швидше, поки Ворона не повернулася.

Прибігли дівчатка до ведмежої хатки.

— Ой, Ведмедице, помий мені швидше голову! – Почала просити Ойка.

Намилила Ведмедиця Ойкіну голівку. Зайчиха з глечика полила водою. Білка чистим рушником головку витерла. А Марічка Ойці гарну стрічку зав’язала.

Прилетіла Ворона з вороненятком. Почала кружляти над Марічкою та Ойкою.

— Ні, тут у всіх голови чисті, – сказала Ворона. – Немає мені де гніздо звити. Полечу в лісову хащу, зроблю собі гніздо на дереві.