Вовк, ворон і гірський баран

Зібрався старий вовк зі своєю сестрою перекочувати на інше місце. У цей час ворон і гірський баран приїхали сватати його сестру.

– Прийшли! – сказав вовк гостям.

– Еге! – відповіли обоє наречених.

– Добре. Я кочувати зібрався, от ви мені й допоможіть.

Приїхали вони на нове місце. Поставили ярангу. Вовк і каже:

– Сходи, вороне, у тундру, принеси дров, будемо чай пити.

Приніс ворон одну гілочку, залишив біля входу, а сам у ярангу пішов.

– Приніс дрова? – запитав вовк.

– Приніс, біля входу поклав.

Пішов вовк, дивиться – немає дров!

– А де твої дрова?

Вийшов ворон. Показав на гілочку, яку приніс.

– Ти приніс дуже мало дров, не запалити вогнища.

– Вистачить, щоб чаю зварити! – сказав ворон і пішов.

– Хто ще піде по дрова? – питає вовк.

– Я піду по дрова, – каже гірський баран.

Приніс баран багато сухих дров. Вовк каже:

– Оце гарні дрова, і багато їх.

Стали варити чай, а ворон ліг спати.

От вже і чай зварився, сіли вовк із бараном та весь випили. Прокинувся ворон і питає:

– Зварився чай?

– Так.

– Ну то давайте чай пити!

– Уже закінчили!

Вранці вовк каже:

– Хто хоче взяти мою сестру в дружини?

– Я! – закричав ворон.

– Ні, ти погано працюєш, вона у тебе помре з голоду!

– Я б хотів! – каже гірський баран.

– Візьми, ти добре працюєш! – сказав вовк і віддав сестру гірському барану.

Заплакав ворон і полетів у тундру.