Загадки

Крильця чудові,
Ніби шовкові,
Пурхає влітку
З квітки на квітку?
(Метелик)

Я кругленька, червоненька,
З хвостиком тоненьким,
На городі мене рвуть
І до столу подають?
(Редиска)

Ой, дзелень, дзелень, дзелень,
Так по місту цілий день:
Ті встають, а ті сідають,
Ті в віконця виглядають?
(Трамвай)

Хатка-волохатка,
П’ять кімнаток має,
П’ять братів туди влізає.
У зимову пору там
Тепло всім братам.
(Рукавичка)

Летить тихо, лежить тихо,
А як сонце припече —
З шумом потече.
(Сніг)

Є собі маленький світ,
В тому світі жовтий квіт,
Щоб дістати жовтий квіт,
Зруйнувати треба світ?
(Яйце)

Теля рогате,
На зуби багате,
Не їсть, не п’є,
Тільки дерево жує
(Пила)

У маленькій хатці
Зібралися братці;
По одному підуть з хати
Вогню людям добувати.
(Сірники)

Біле поле, чорні квіти.
Люблять їх збирати діти,
Хто квіток тих назбирає,
Той новин багато знає.
(Книжка)

З північних сторін мандрую-випливаю,
Цілу Україну бачу-оглядаю, —
Відвідую міста, що славні давниною,
І Київ наш, осяяний красою.
Як Запоріжжя і Херсон пройду,
У Чорне море шлях свій я веду?
(Дніпро)

Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає, коли це буває?
(Осінню)

Не дерево, а листя має,
Говорить вірші, казки оповідає,
Усякі нам розказує пригоди,
Хоч сама мовчить із роду.
(Книжка)

Вогняна голова, а шнурок у тілі,
Я червона, жовта, найчастіше біла.
(Свічка)

Чудесний дім
Був білий дім,
Без вікон дім,
І щось застукало у нім
Розбився дім, і з дому вмить
Маленький мешканець біжить,
Живенький і тепленький,
Пухнастий, золотенький.
(Яйце і Курчатко)

Хоч у світі не буваю,
Та новин багато знаю,
І на столику лежу,
Хто цікавий — розкажу.
(Газета)

Дивний ключ у небі лине —
Не залізний, а пташиний.
Це ключем в осінній млі
Відлітають …… .
(Журавлі)

Жовта сукня, тіло біле,
А зелені коси;
Як розріжеш її тіло —
Засвербить у носі.
Отака оця красуня, —
А зовуть її …..
(Цибуля)

Хто про мене казку чув ?
Я в чоботях в казці був,
А в житті я без чобіт,
Ловлю миші, бо я . . .
(Кіт)

Суконок убрала триста,
А краса — зелено-чиста,
Ніжка — лиш одна.
Восени її зрубають,
На шматочки всю покрають
І в бочівку поскидають . . .
Ну, вгадали, хто вона
(Капуста)

Я біленький, як сніжок,
Ще й солодкий, як медок,
Як лиш в воду упаду,
Зразу ж в ній я пропаду
(Цукор)

Капелюх на голові
І одна нога в траві.
У лісочку ми були,
Диво отаке знайшли
(Гриб)

Скільки днів ?
Розгулявся місяць лютий,
Сніговію розкрутив,
В сніговії-заметілі
Він два дні згубив.
Гу-гу-гу , лютує лютий,
Найкоротший з місяців,
Але лютому доволі
Відгадайте — скільки днів.
(28)

Що то, що за біла вата,
Що від неї біла хата?
Що то за біле пір’я,
Що покрило все узгір’я?
Що то, що за білий пух ,
Що сідає н а кожух ?
Що за пух це, пір’я, вата
Відгадайте, дитинчата!
(Сніг)

Має темне личко,
Чорну сукню носить,
Золотими ґудзиками
Прибирає коси.
Звірі сплять і квіти,
А вона іде полями,
Селами, містами.
Відгадати — легка річ :
Це напевно буде …..
(Ніч)

Плиг-плиг!
Скік-скік !
В нього ніжки прудкі,
В нього вушка довгенькі,
В нього хвостик куценький . . .
Хто ж цей побігайчик?
Це сіренький
(Зайчик)

В синім небі путь моя,
Швидше всіх літаю я.
Маю крила, хоч не птах,
Люди звуть мене – –
(Літак)

Не ходжу я, а скакаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би і коня.
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги —
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду —
їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадай — хто я такий?
(Заєць)

Дивний рибалка
Хоч нічого не бачить,
Та очей багато,
І, хоч рук не має,
Сотні риб хапає.
(Рибацька сіть)

Подорожній пан,
Ходить всюди сам,
Нічлігу не просить
Хату всюди носить.
(Равлик)

Я маленька комашина,
З дощечок моя хатина,
Швидко мчуся, наче стрілка,
Називаюся я
(Бджілка)

Все то в ліс, то в сад, то в поле
Не дармую я ніколи,
Все до праці наперед
І ношу солодкий . . .
(Мед)

Хто про мене добре дбає,
Той із мене користь має —
Хто ж ласун собі на зло,
Я йому держу … .
(Жало)

Вдень, вночі не спить, лиш ходить
Це ніяк йому не шкодить.
Часом навіть ніг не має,
На стіні хвостом махає.
Всім потакує він так: „Так-тік-так!”
Часом дзвонить, часом кука —
Відгадайте, що за штука?
(Годинник)

Від міста до міста,
Від хати до хати
Ходить-ходить пан маляр
Вікна малювати.

Змалював сріблисто
І квітки і листя.
Всі його ми знаємо,
Всі його стрічаємо,

Та ніхто у гості
Не веде до хати,
І ніхто за працю
Не дає заплати.
(Мороз)

Я не птах, а крила маю —
Хоча ними й не махаю,
Та лечу понад пустелі,
Понад море і оселі,
Не боюсь високих гір,
Що сягають ясних зір,
Хмару, бурю перескочу
І лечу, куди захочу,
Все літати звик я так,
Бо ім’я моє
(Літак)

Невеличка вся на зріст,
Та великий має хвіст.
Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає.
Бистрі оченята…
Хто це? Спробуй відгадати!
(Білка)

На нозі високій
Миска із насінням.
Горобці обсіли,
Все насіння з’їли,
Нам — лише лушпиння.
(Соняшник)

Що до сонця вік свій пнеться
І його ім’ям зоветься?
На сонечко я схожий і сонце я люблю,
До нього повертаю голівоньку мою.
(Соняшник)

Зимою спить, літом бринить,
У поле, у сади літає,
Солодку росу збирає.
(Бджола)

Маю роги, маю пір’я,
Хоч ні птиця, ані звір я.
В ліжку ви мене шукайте.
Хто я? Швидко відгадайте!
(Подушка)

Чудесний дім
Був білий дім,
Без вікон дім,
І щось застукало у нім
Розбився дім, і з дому вмить
Маленький мешканець біжить,
Живенький ї тепленький,
Пухнастий, золотенький.
(Курчатко)

Гостя в нас не будь-яка:
Вся зелена і струнка,
Кольоровії намиста,
А волосся золотисте
Лампочки горять іскристо.
Радо ми її вітаєм,
Пісню про Христа співаєм.
(Ялинка)

Ні рибина, ні звірюка,
Дивовижна каменюка:
Прудко плаває в воді,
Ледве ж сунеться в ході.
То не звір і не комаха,
То річкова
(Черепаха)

Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде;
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)

Мене просять, дожидають,
Наче гостя виглядають;
А з’явлюся — хвилюються
Та в захисток ховаються.
(Дощ)

Ані рота, ні щоки,
Тільки гострі три зубки —
Як тарілку зустрічає,
Все із неї забирає.
(Виделка)

Чи знаєте таку каруселю?

Є у мами каруселя,
то суконочки веселі
й сорочиночки веселі
закружляли в каруселі.

Зашуміли: — Джіні-джіні!
Як нам добре в білій піні
гнати мильну теплу воду
вліво, вправо ще й зісподу.

Повиходять з каруселі
свіжі, чисті та веселі
сто суконок, сорочинок,
рушників та ще й хустинок.

І тоді матуся наша
буде мати відпочинок.
(Пральна машина)

Не дерево, а листочки має,
Говорить вірші, казки оповідає.
Вам розкаже всі пригоди,
А сама мовчить із роду.
(Книжка)

Я зубата ї гнучка
я поріжу все зубами,
не мину ані сучка.
Але я не для забави:
в руки ти мене бери
і працюймо, як майстри
(Пилка)

Я ноги чотири маю:
пару ніг на кожен бік.
Черевиків не взуваю,
я босоніж цілий рік.
(Стіл)

Молоток нас б’є та б’є
і зігнутись не дає.
Ми й не скаржимось ніколи,
бо така вже наша доля:
угрузаємо потрошку,
поки міцно сядем в дошку.
Нас товчуть по голові —
роблять саночки нові.
(Цвяхи)

Цюк, Цюк!
Я дурниці не кажу,
я кілочок затешу.
Гуп! Гуп!
Працювати я люблю,
я поліно розколю.
Гуп, гуп по поліну,
не влучайте по коліну.
Раз, два, три, чотири!
Ви не знаєте?
(Сокири)

Малює квіти волохаті
Отам, на шибі, майстер дід.
Роздягнуті не йдіть із хати —
Ох, ущипне сердитий дід!
З ним жартувать ніяк не слід.
(Мороз)

Що воно таке — відгадайте нині:
Зверху біле, жовте всередині.
І не м’якне, як його варити,
А твердіє — і треба розбити.
(Яйце)

У нас два кільця і два довгі кінці.
Нас треба тримати у правій руці.
Кінці наші довгі — то гострі ножі:
відріжем, що хочеш, якраз по межі.
Як нитку дошиєш, не смикай, не рви,
охоче тобі допоможемо ми.
(Ножиці)

Я гостренька. Я блискуча.
Часом злюча ще й колюча.
А навчись мене тримати —
буду шити й вишивати.
Затягни червону нитку:
я метнуся звітно, швидко,
і без зайвих балачок
вишиваю рушничок.
(Голка)

Вірно людям я служу —
їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
(Дятел)

Через воду переводить,
Тільки з місця сам не сходить.
(Міст)

Їде, їде віз,
Хоч нема коліс .. .
Із горба без коней лине
І без пари і бензини
І не авто й не літак,
А снігами мчиться так,
Що, як піде викрутасом,
То і цапки стане часом,
А вельможних
Подорожніх
Поскидає в рів, у сніг —
Не на лихо, а на сміх.
Мудреці, не відкладайте,
Що за віз це, відгадайте!
(Санки)

Не була я ще ніде,
Тільки у крамниці,
Але можу розказать
І казки й билиці.
Часом віршика скажу,
Про кота і мишку.. .
Чи впізнали, дітки, ви
З малюнками?
(Книжку)

День і ніч не спочиває,
Все працює й свят не знає;
Поки життя йому стане, —
Працювать не перестане
(Годинник)

Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий,
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Влітку любить полювати,
А взимі — у лігві спати.
Та весна лиш прилетить —
Просинається
(Ведмідь)

Хоч його не бачимо,
Але силу має,
Гонить хмари в небі,
Дерева ламає
(Вітер)

Вдень маємо дві ноги,
Вночі ніг не маємо,
Всеньку ніч терпляче
На ноги чекаємо.
(Взуття)

Сонце ззаду поза мною —
Що тоді переді мною?
Як спереду сонце сяє,
Що мене все здоганяє?
(Тінь)

Має чотири роги,
Має чотири ноги,
Та хоч має роги
І чотири ноги,
Не пройде ні шматочка дороги.
(Стіл)

Своїх очей не мають,
А бачити допомагають.
(Окуляри)

По круглому полі
Біжить мала поволі,
А велика швидко,
Щоб було нам видко,
Чи вже час іти у школу,
Чи швиденько, чи поволі.

(Годинник)

Уночі гуляє, а вдень спочиває,
Має круглі очі, бачить серед ночі,

Мишей ловить, а не кіт,
Вдень мовчить, вночі кричить.
(Сова)

Як подивишся на нього —
Бачиш в нім себе самого?
(Дзеркало)

Крізь сніжок пробився,
Білим квітом вкрився.
Весну зустрічає,
Сонечко вітає.
(Підсніжник)

Очей я троє маю
Червоне, жовте, зелене –
І ними все моргаю:
Всі дивляться на мене.
(Світлофор)

Невелика вся на зріст,
По гілках вона стрибає.
Та великий має хвіст.
Бистрі оченята .. .
Червонясту шубку має,
Хто це?
Спробуй відгадати!
(Білочка)

Всім вони знайомі:
Ввечері вживаєш,
Є у кожнім домі —
Поки ляжеш спати,
В кожній є кімнаті.
Вдень — про них не дбаєш
(Лампочки)

Ось вам загадка простенька:
Має тато, має ненька —
Миють милом їх частенько,
Кожен хлопчик теж їх має,
У кишені їх ховає.
Буква Д є на початку…
Відгадайте скоро-гладко!
(Долоні)

У нашій родині завжди так буває:
Шестеро з нас при роботі обливаються потом,
А сьомий — завжди спочиває.
Яка це родина — хто відгадає?
(Тиждень)

Отакий то він пан:
Має білий жупан,
Капелюх чорний має,
На мороз не зважає —
Коло хати стоїть,

Не рухнеться й на мить.
Та лиш сонце припече
Він водою стече —
Геть розмокне жупан,
Пропаде білий пан!
(Сніговий дід)

Вчора з хмари падало,
Річкою текло,
А сьогодні ствердло
І блищить, мов скло.
(Вода)

Невідомо, звідки береться,
Невідомо, куди зникає,
Стрімголов поміж зорі мчиться,
Ще й хвостом небеса замітає.
Ніби зірка і ніби не зірка —
Хто вгадає, тому грошей мірка.
(Комета)

Що то, що то за маляр,
Не абиякий штукар ?
Попід вікнами мандрує,
Сріблом шибки малює,
А минеться зима —
Глянь, і маляра нема!
(Маляр)

Вата з хмари летіла,
Сріблом-злотом мигтіла —
На холодне упала,
Цілу зиму лежала,
А на тепле упала —
Крапелиною стала.
(Сніг)

Як звинеться у клубок —
ні головки, ні лапок.
Має повно колючок, а зоветься
(Їжачок)

Свого місця не міняє,
І не рушиться ніколи,
Та — вперед все йде, в простори!
У міста, ліси і в поле,
Понад ріки, поміж гори,
І в долину знов збігає .. .
Нумо, хто з вас відгадає?
(Дорога)

Отак його хлопці люблять:
З усіх боків б’ють і чублять!
Часом дехто та так копне,
Що і шкура в нього лопне ?
(М’яч)

3 дерева я вирізана,
Гладенько витесана,
Співаю — заливаюся, —
Як я називаюся?
(Скрипка)

Гора — не гора , чорна , як мара ,
Пів неба закрила і так гуркотіла : —
Тікайте, люди, бо лихо вам буде:
Рясними сльозами заплачу над вами!
А люди їй стиха : —
Побільше б того лиха
На поля, на городи, То не буде шкоди.
(Хмара і дощ)