Заєць і мороз

Каже якось мороз зайцеві:

– Я тебе в одну мить можу на бурульку перетворити.

– От і не зможеш! – відповідає заєць.

– А я кажу, що зможу!

– А я кажу – не зможеш!

Довго так вони сперечалися, замалим не посварились.

– Давай,– сказав нарешті зайцеві мороз,– поб’ємось об заклад, що я тебе заморожу.

– Давай,– каже заєць,– усе одно не заморозиш.

Почав мороз зайця морозити. А заєць качається по снігу й кричить:

– Панові тепло, панові жарко!

«А щоб тебе морока взяла! До чого ж дужий зайчисько!» – думає мороз і ще дужче лютує. Такого холоду напустив, що в зайця очі на лоба полізли. Але не здається заєць, кричить:

– Панові тепло, панові жарко!

Стомився мороз, а заєць усе по снігу качається й не думає замерзати.

– Хіба тебе заморозиш? – сказав мороз і відступив од зайця.

З того часу заєць узимку не мерзне, тільки очі в нього так і лишилися витріщеними.