Чому жаби живуть в болоті

Колись у одній річці жив великий-превеликий краб. І цей краб дуже любив спати. Та хіба ці жаби дадуть поспати? Квакають і квакають безперестанку – який тут сон!

Довго терпів краб, але одного дня терпець у нього урвався, і він закричав:

– Та що ж це за неподобство, жаби, чому від вас стільки галасу?

– Не гнівайся на нас, – відповіли жаби, – це ми сміємося над черепахою і не можемо зупинитися – дуже вже вона смішна.

– Що ж у ній такого смішного? – здивувався краб.

– А те, що свій будинок вона весь час носить на спині, – відповіли жаби.

— Ось, через кого я не сплю! – вигукнув краб. – Ну що ж, піду до черепахи, поговорю з нею.

І краб поповз до черепахи.

– Ти чому це весь час носиш свій будинок у себе на спині? – суворо запитав він у черепахи.

– Чому ношу? – відповіла черепаха. – Бо боюся його залишити, – я піду, а світлячок візьме та підпалить його. Що я тоді робитиму? Світлячок завжди носить при собі вогонь. Та он він, не віриш – подивися сам.

– Ти чому весь час носиш із собою вогонь? Ану відповідай! – І краб погрозливо підняв над світлячком свою праву клешню.

– А тому ношу, що боюсь, – відповів світлячок. – Якщо не носитиму вогонь – москіт візьме і вжалить мене.

Краб подався шукати москіта.

– Ти чому хочеш вжалити світлячка? Ану відповідай! – грізно сказав москіту краб.

Москіт кинувся від нього геть, налетів з переляку на жабу і вжалив її.

– Ах, ось ти який? Квак! – і жаба злизала москіта язиком і з’їла.

З того часу й почалася ворожнеча між москітами та жабами. Москіти літають цілим роєм та шукають жаб, щоб їх жалити, а жаби, боячись укусів, ховаються від них у болото. Але горе москіту, що відіб’ється від свого рою!