Чужа весна

Десь цілком недалеко засліплює світло,
Десь ридають трамваї і мучаться авта,
Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,
А за сонними вікнами блимає нафта.

Я піду, як звичайно, порожнім провулком, 
Бо мене обійматиме вітер весняний.
Мої кроки і серце застукають гулко 
І тебе я спіткаю, як завжди, незнаний.

Ти не з мого запеклого, тьмяного краю,
І тобі не розплутать заплутані межі —
Тільки подмухів теплих розбещена зграя 
Все б хотіла спалить у весняній пожежі!

Та потім, серед ночі, в маленькій кімнаті 
Може, мріяти будеш про радісну близькість. 
Тільки я мушу твердо безжалісно знати,
Що не зродиться полум’я з вогнених блисків.

* * *

Розцвітають кущі ясмину — 
Грає сонце в височині.
Чи зустріну, чи не зустріну?
Чи побачу тебе, чи ні?

І куди б скерувати кроки,
Щоб тебе я могла знайти? 
Тільки бачу — іде високий, 
Придивляюсь, чи то ж не ти?

І не вітряно, і не хмарно —
Все заповнить весняний сміх! 
Цілий день я проброджу марно, 
Не зустрівши очей твоїх.

Та зате серед ночі, любий,
В весняному мойому сні 
Поцілуєш мої ти губи 
І щось тихо шепнеш мені…