Ягідка лохина
Жила одного разу дівчина. Була вона така маленька, що могла легко сховатись за купину, за карликову берізку. Тому прозвали її Линзермя.
Сиділа якось Линзермя одна в чумі і шила. Раптом у чумі стало темно.
“Хто це сів біля комина і заважає світлу проникати в чум?” – подумала Линзермя.
Підняла вона голову і побачила білку.
– Іди, білочка, ти заступаєш мені світло, шити темно, – попросила Лінзермя.
Але білка не послухалася, стала кидати в дівчину шишками.
Розсердилась Линзермя і сказала:
– Білочко, якщо не перестанеш кидатися шишками, я вдарю тебе палицею.
Не слухає білка, продовжує кидатися шишками. Взяла Линзермя палицю і вдарила нею білку. Білка впала на землю. Стала Линзермя знімати з білки шкірку, сама примовляє:
– Із цієї частини шкірки я пошию рукавички. З цієї частини шкірки пошию собі шапку.
Через деякий час прийшли в чум двоє незнайомих чоловіків. Линзермя встала зі свого місця, вийшла надвір і принесла великий шматок білчиного м’яса. Частину м’яса вона зварила, частину приготувала для їжі в сирому вигляді.
– Бачимо, ти гарна господиня, – кажуть чоловіки. – Будь дружиною одного з нас.
Злякалася Линзерм’я. Не знає вона цих чоловіків. Як за чужу людину заміж іти, у чужі краї переїжджати?
– Як же ви мене понесете? На що посадите?
– Посадимо тебе в рукавицю, – кажуть чоловіки.
– Пальцями мене там роздавите.
– Посадимо тебе за пазуху.
– Шерсть від шуби до мене там причепиться.
– У чоботи тебе посадимо.
– Розтопчете мене в чоботах.
– У шапку тебе посадимо.
– Я задихнусь у шапці.
– Куди ж тебе посадити? – Питають чоловіки.
– Посадіть мене в цю залізну скриньку.
Посадили чоловіки Линзермя в залізну скриньку і понесли кудись. Довго йшли. Дорогою Линзермя вислизнула тихенько з скриньки через отвір у замку. Падаючи зачепилася вона за гілочку і сховалася під листочками. Сидить на гілочці і плаче. Як додому повернутися, не знає.
Прийшли чоловіки до себе додому, відчинили скриньку. Дивляться, немає там Линзермя. Шукали вони її, шукали, ніде знайти не могли.
А Линзермя так плакала на гілочці, що вся посиніла, зовсім маленька, кругла стала. На ягідку перетворилася дівчина, на ягідку лохину.
Не відразу знайдеш ягідку лохину. Ховається вона за листочками. Боїться, щоб не знайшли її чужі люди.
