Як селянин двох сеньйорів надурив

Жив на світі один селянин. Він стільки чув різних див про короля, що думав, ніби король людина не як усі інші, а якась дуже особлива. Дуже хотілося селянину  хоч раз у житті на власні очі побачити короля.

А столиця далеко. Вирішив селянин поїхати до міста на короля подивитися.

— Ти що, зовсім здурів? – Розсердилася дружина. — На якусь дурну забаганку гроші витрачати! Їх у нас і так небагато. Нема чого тобі в столиці робити!

— А я зараз зайду там до лікаря, зуб собі вирву. Ти ж знаєш, зуб у мене часто болить, немає сили терпіти.

Не дає спокою дружині селянин, до столиці і до столиці, до Мадрида і до Мадрида. Ну, дружина і відпустила його.

Йде селянин, радіє. А столиця далеко, мало не витратив всі гроші на дорогу.

Прийшов селянин до Мадрида і того ж дня побачив короля, як той із церкви виходив.

— От я дурний, так дурний, — ляснув себе по чолі селянин. — Король такий, як усі, як я та інші. І на що я лише гроші витратив! Треба було дружину послухати.

Порахував гроші, а в нього лише півреала залишилося.

Тут захотілося селянину їсти, а на біду ще  й зуб розболівся. Зупинився селянин біля торговця пирогами, дивиться на лоток і думає: «Якщо я вирву зуб, мої півреала за лікарем підуть — тоді мені з голоду помирати; а якщо пирогів поїсти, зуб ще більше розболиться, не дійду я з ним додому. Як у цій біді  бути?»

Поки він стояв-сумнівався, йдуть повз два сеньйори. Побачили селянина, як він на пироги дивиться, і питають:

— Гей ти! Скільки пирогів з’їж нараз?

А самі сміються.

— Я? Та хоч сто, — каже селянин.

— Сто? Та сто ніхто не з’їсть.

— Ніхто не з’їсть, а я з’їм.

Почалася між ними суперечка: з’їсть чи не з’їсть? Розпалилися сеньйори, а навколо народ зібрався. Нарешті сеньйори кажуть:

— На що сперечаємось?

— На що сперечаємось? А ось на що: не з’їм нараз сто пирогів, рвіть мені зуб.

Посміялися сеньйори й погодились.

Наївся селянин пирогів від пуза і каже:

— І справді, сеньйори, більше не можу, ваша, мабуть, взяла.

Сеньйори зраділи, кличуть лікаря. А народ сміється! Прийшов лікар, сеньйори йому й кажуть:

— Вирвати цьому чоловікові зуб!

Селянин так зморщився, ніби шкода йому зуба, а ті ще більше сміються. Тягне лікар хворий зуб, селянин кричить та стогне, а сміх навколо ще сильніше.

Ось вирвав лікар зуб, сеньйори заплатили за пироги, заплатили за зуб і кажуть людям:

— Бачили такого дурня? За кілька пирогів зуба позбувся.

— А все ж не дурніший за вас, — відповідає селянин. — Ви мені за пироги заплатили, що я з’їв, і зуб хворий вирвали, лікарю заплатили. І від голоду позбавили, і від болю. А мої півреала цілісінькі збереглися.