Їжачок – боровичок

Їжачок ось уже дві години нишпорив лісом у пошуках грибочків. Адже вдома на нього чекали трійко маленьких їжаченят, яким кортіло смачненько пообідати. Тато-їжак згадував оченята своїх діточок і наполегливо продовжував пошуки. Нарешті йому пощастило. На невеликій галявинці він натрапив на силу-силенну боровичків. Їжачок квапливо подався до грибочків і почав їх нанизувати на свої гострі голочки. Велика кількість грибів геть збила його з пантелику й на якусь мить він забувся про їжаченят.
Їжак продовжував нанизувати боровики один за одним, не помічаючи, що рухатися стає дедалі важче. І коли двійко білочок, які пробігали галявиною, зупинилися й почали вголос дивуватися тому, що з явився цілий пагорб зірваних боровичків, який до того ж ще й помаленьку рухається, їжачку нарешті стало соромно, що жадоба полонила його. У цю ж мить він пригадав, що вдома татка вже зачекалися їжаченята. Мерщій став знімати грибочки зі своєї шубки й дарувати їх білочкам – аж допоки не відчув, що рухатися стало значно легше і швидше. А потім їжак усміхнувся задоволеним білочкам і швидко рушив додому.
«Ніколи, – думав він, – жадібність не охопить мене настільки, щоби я забув про своїх малюків». А коли трійко схвильованих відсутністю татка їжаченят радо обіймали його, він зрозумів найважливіше: дітки люблять татуся незалежно від кількості грибочків, які він приніс.