Казка про іграшкове містечко
Прокоф'єва Софія
Розкидала Ойка-капризуля свої іграшки по всій кімнаті, а збирати не хоче.
– Ой, набридли ви мені, іграшки! Ой, щодня вас прибирай та складай!
Кинула Ойка ляльки у шафу, плюшевого Песика під стіл, а кубики ногами заштовхала під стілець.
Настав вечір. Лягла Ойка в ліжечко і заснула.
Вилізли ляльки з шафи. Вибіг з-під столу плюшевий Песик. Виїхала з кута вантажівка.
– Не любить нас Ойка. Ображає нас. Підемо від неї в ліс, – вирішили іграшки.
Завантажили ляльки та плюшевий Песик у вантажівку кубики та посуд. Тихенько відчинили двері і вирушили прямісінько до лісу вузькою стежиною.
Знайшли іграшки затишну галявину і збудували з кубиків гарне містечко.
Місяць їм світить, а світлячки, як настільні лампи, горять. Вранці пішла Марічка гуляти в ліс і натрапила на іграшкове містечко.
Почастували ляльки Марічку чаєм. А самі сидять сумні-сумні, плюшевий Песик хвостиком не махає.
– Чому ви всі такі сумні? – Запитала Марічка.
– Нам без Ойки сумно, – сказав плюшевий Песик. – Але ми все одно до неї не повернемося. Погано нам у неї жити.
Вранці прокинулася Ойка, а іграшок нема. Шукала вона їх, шукала, нічого не знайшла. Тільки нашийник плюшевого Песика на підлозі лежить.
Посиділа Ойка на стільці – нудно. Полежала на дивані – теж нудно.
Пішла Ойко до Марічки. А Марічка з кубиків високий будинок для Жирафи будує.
– Ой, Марічко, пішли від мене всі іграшки! – Заплакала Ойка. – Без іграшок погано, нудно! Ой, що мені робити?
– А я знаю, де твої іграшки! – Відповіла Марічка. – Вони тепер у лісі живуть.
Пішли Марічка та Ойка на галявину до іграшкового містечка.
– Ой, вибачте мені, іграшки! – сказала Ойка. – Не буду я вас більше ображати. Он я плюшевому Песику нашийник принесла.
Не стали іграшки на Ойку сердитись. Завантажили кубики на вантажівку і вирушили назад. Попереду Песик біжить, хвостиком махає.
З того часу Ойка іграшки більше не розкидає, плюшевому Песику буду побудувала, а лялькам щодня бантики зав’язує.
Джерело:
“Сказки для маленьких”
Софія Прокоф’єва
Видавництво: ТзОВ “АСТ”
2018 р.