Казки українських письменників — сторінка 47

Взяла Яся олівець,
Олівець-малювець.
Сіла Яся на стілець,
Розгорнула папірець,

Треба тут намалювати
Отаку здорову хату,
віка, дах, димар на нім,
з димаря – великий дім.

Ось травичка, ось доріжка…
Ось дитинка – ручки, ніжки,
носик, ротик, голова,
і волосся, …

Стояла собі хатка –
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
бабуся не могла.

Пішла бабуся на город
по моркву й буряки,
пішла вона до пекаря
по …

Прийшла зима. Летять сніжинки
і стелять ковдри по землі.
Вдяглись у білі одежинки
зайці великі та малі.

Зайчатам весело та любо
на саночках спускатись з гір.
Їх добре гріють теплі шуби
морозам злим наперекір.

Ось покотивсь на лижах зайчик,
спустився …

Зайчиха-мати біля хати
сиділа якось у садку
і для синка, для зайченяти
плела панчішку в холодку.

Панчішка, знай собі, плететься,
така пушиста та м’яка!
Вовняна нитка в’ється, в’ється
і розвивається з клубка…

– Ой леле! – каже враз зайчиха, –…

Ясик — маленький хлопчик. Усі рідні зовуть його Ярик, а він сам себе Ясиком називає, бо ще не вміє «Р» вимовляти. Ясик завжди усміхається. Прокинеться вранці та й починає хихикати у своєму ліжечку. Тато й мама вже чують: це їхній …

Було це в прадавні часи, коли найперший ведмідь Медолюб був такий веселий, що ніколи ні на кого не гнівався, понад усе любив танцювати навприсядки та розповідати кумедні побрехеньки. Найпершого їжака звали тоді не Стобурчак, а Шовкова Спинка,— таке мав м’якеньке …

Ходить-походжає чапля Довгов’язиха по болоту. Цибатими ногами-кроквами по купинах чапає, довгу зміїну шию вигинає, гострим, мов осока, дзьобом клацає… Нема гіршого лиха за чаплю!
Маленьке зелене жабеня Скрекотунчик з-за купини визирає. Кортить жабеняті пострибати, поквакати, та ба! Треба стерегтися, щоб …

Загубив ведмідь Гуп-Туп-Медолюб свої сап’янці.
От були — й нема! Хтозна-куди поділися. І сап’янці старі вже, полатані, та звик до них ведмідь. Шкода!
Сам шукав—не знайшов. Звірі шукали—не знайшли. А найбільше лисиця Облудниця шукала, дуже пильно шукала, а проте не …

Летіла зозуля біля столітнього дуба та й побачила: стара білка Клопотуха своє дупло прибирає, сухим пахучим зіллям вимощує.
— Добридень, бабусю Клопотухо! І що-то ви робите?
— Добридень, зозуле. Дупло прибираю: люблю, щоб у мене порядок скрізь був, щоб усе …

Вечір.
За селом у чорній імлі спить ліс. Взимку під сніговим наметом він спить тихо-тихо. Одна біла берізка ніби спросоння вибігла з узлісся і зупинилася біля самої Марійчиної хати.
Дряпає змерзлими вітами зацукроване морозом вікно — проситься до теплої домівки.…

В одному селі хтозна відколи жив дід. Старий-престарий, сивий-пресивий. Узимку на печі, а влітку на сонці вигрівався. На господарстві була в нього біла коза, зозуляста курка і гребенястий півень.
Якось почалапав дід на город і зайшов у капусту. Коли чує …

Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були добрими і злими, тільки про них говорили: шкідливі і корисні.…

Летіла сова — весела голова. Літала вона, літала, та й сіла, головою повертіла, на всі боки позирнула, знялася й знову полетіла. Літала, літала та сіла, головою повертіла, на всі боки позирнула, а очі у сови, як блюдця, тільки бачити не …

Жила собі ворона, та не сама, а з няньками, з мамками, з маленькими дітками, з близькими й далекими сусідками. Прилетіли птахи з-за моря, великі та малі, гуси та лебеді, пташки та пташатка, намостили гнізда у горах, долах, у лісах, у …

Жили собі дід та баба, і не було в них ні дітей, ні онуків. От вийшли вони якось у свято за ворота подивитися на чужих діток, як вони зі снігу грудочки качають, у сніжки грають. Підняв дід грудочку та й …

Була собі лисиця. Набридло їй на старості самій про себе турбуватися, от прийшла вона до ведмедя й проситься у квартирантки:
— Впусти мене, Михаиле Потаповичу, я, лисиця старенька, вчена, місця займу небагато, не об’їм, не обіп’ю тебе, лише після тебе …

Зимової ночі йшла голодна кума стежкою; на небі хмари повисли, полем сніжок порошить.
«Хоч би яку крихту до рота вкинути»,— думає лисичка. От іде вона битим шляхом. Бачить, лежить личак. «Що ж,— думає вона,— колись, може, й личак знадобиться». Вхопила …

Жив собі в полі сіренький зайчик, і жила там лисичка-сестричка.
От коли вдарили приморозки, зайчик почав линяти, а коли настала зима холодна із завірюхою та сніговими кучугурами, зайчик від холоду зовсім побілів, і надумав він собі хатку збудувати: наносив бересту …

Жили собі чоловік та жінка. Дітей у них було всього двоє — донечка Малашенька і синок Івасик.
Малашеньці було років десять або й більше, а Івасику лише третій пішов.
Батько й мати душі в дітях не чули та так уже …

Жили-були два хлопчики, два братики.

Один був дуже великий, йому було сім років, він ходив до школи і називався Гордійчик.

А другий був просто великий, йому було п’ять років, і він ходив у садочок. Називався він Андрійчик.

Їхній тато був …

Один чоловік захотів помитися.

Простяг руку до мильниці, але замість мила там було …

Чоловік почав шукати шампунь.

Але замість шампуню там була …

Чоловік дуже здивувався і схопився за рушник.

Але замість рушника там була . . .

— …

Одна акула дуже хотіла співати. Прийшла вона до вчителя співів та й каже:

— Навчи мене!

— Добре, — каже вчитель, — перевіримо твій голос. Заспівай, будь ласка, «а-а-а!»

Акула заспівала. Але щойно вона розкрила рота, учитель побачив акулячі зуби, …

Жили собі дракони. Вони літали в небі й дихали вогнем — усі, крім наймолодшого. Він не вмів дихати вогнем, а дихав водою й мильною піною. Ось тому з нього всі сміялися й називали водометним. І не брали з собою на …

Один їжачок пішов до перукарні. Там його раз-раз — і підстригли та ще й пофарбували в жовтий колір. Сказали, для краси.

Пішов їжачок назад до лісу. А назустріч йому зайчик. Не впізнав.

— Ти хто? — питає.

— Я — …