Хлопчик та їжак

Шестирічний Коля, схилившись, заглядав під широкий лопух. Я підійшов ближче.

– Можна й мені подивитися?

Коля приклав до губів палець:

– Цс-с-с! Тихо, він спить, – прошепотів.

– Хто?

Хлопчик мовчки показав під лопух.

Я нахилився і побачити їжака. Він, згорнувшись у  клубок, мабуть, спав. В колючій шубі йому нічого боятися.

– Молодець! – прошепотів я хлопчині. – Хай відпочиває.

–  Може, то він після роботи. Втомився.

–  А коли прокинеться, ти  його додому забереш? – спитав я.

Хлопчик покрутив головою:

– Що йому в нас робити? А без діла пропаде, – як дорослий відповів мені.

– Ти любиш тварин?

– Люблю на них дивитися. Досі я ще ніколи не бачив живого їжака. Хай собі спить. І ми полишили їжакову схованку.