Хоробрий Тимко

У Тимка є дідусь. Він живе а-а-аж на іншому кінці Тополиної вулиці. Хлопчик часто ходить до нього в гості. Там охоче бавиться з кошлатим собакою, залюбки годує пухнастих кролів. А от рябого бичка, що пасеться на прив’язі в садку, обходить десятою дорогою.
Якось дідусь попросив:
— Тимку, віднеси бичкові води. Напевно, його корито вже давно висохло. Бач, яка спека.
— Дідуню, я що завгодно зроблю, тільки б не йти в садок,— зітхнув хлопчик.
— Це ж чому? — здивувався дід.
— Бо бичок буцається.
— Отакої! — усміхнувся дідусь.— Та ти ж мужчина! А справжній мужчина мусить бути хоробрим.
Тимко узяв відро й побіг до криниці. Але за кілька хвилин вернувся:
— Я, дідуню, знаю, що я мужчина і що я хоробрий. От тільки боюсь, що бичок про це не здогадується…