Кошеня і мишка

Кошеня і мишка були великими друзями. Гралися вони завжди разом.

Якось, коли кошеня, награвшись, повернулося додому, його мама відчула приємний запах.

— Чим це від тебе пахне? — запитала кішка.

— О, мамо, то запах мишенятки. Я часто ходжу гратися з ним, бо ми товаришуємо, — відповіло кошеня.

— Відтепер, як підеш гратися з мишеням, клич його здалека, і голосно, аби я могла почути і заховатися десь поблизу, — сказала кішка з хижим і хитрим виглядом.

— Ти якось казала мені, мамо, що мишка добра на смак, а у нас вдома зараз нічого їсти. Я зроблю все, що ти сказала, і ми спіймаємо мишку, — запевнило кошеня.

Повернувшись додому, мишка теж мусила відповісти на запитання своєї мами.

— Що це за неприємний запах? — поцікавилась мама-миша.

— О, то запах одного кошеняти. Ми з ним товаришуємо і граємось разом, — відповіла мишка.

Ой, як налякалася і розсердилася мама-миша!

— Та ти хіба не знаєш, що це наш смертельний ворог?

— Ой, мамо, я не знала! — скрикнула мишка. — Я скажу тому кошеняті, що більше не буду з ним дружити і не піду з ним грати, як воно мене покличе.

Наступного ранку кошеня швиденько побігло до знайомого куточка і почало кликати мишку:

— Мишко, мишко, іди гратися зі мною!

Мишка не забарилася з відповіддю:

— Ой, кошеня, ти дуже помиляєшся! Як не мудруй, тобі мене не обдурити. Ти, мабуть, і не здогадуєшся, що я знаю про наказ твоєї мами. І моя мама теж дещо мені порадила! І з цієї миті нашій дружбі прийшов край.