Кошик з добрими словами

Жив-був дуже сором’язливий хлопчик. Він соромився розмовляти з іншими людьми. Йому хотілося бавитися з дітьми, але він не знав, як їм про це сказати. А коли якась дитина запрошувала його пограти разом, він соромився і відходив в сторону. Тому у нього зовсім не було друзів.

Одного вечора хлопчик сидів у своїй кімнаті і плакав. У цей час до нього у вікно заглянула фея. Щовечора вона непомітно заглядала у вікна будинків, де живуть діти. І якщо хтось не міг заснути, вона тихенько наспівувала для нього пісеньку. І тоді дитина заспокоювалася і засинала.

Побачивши хлопчика, що плаче, фея влетіла в кімнату і запитала, що його так засмутило. Хлопчик не знав, як їй все пояснити. Але фея все зрозуміла сама. І тоді вона сказала:

– Хлопчику, просто в тебе не вистачає слів, щоб розмовляти з іншими. Але слова бувають хорошими і поганими. Якщо ти навчишся говорити хороші слова, то зможеш легко знайти друзів. А якщо станеш повторювати погані слова, то ніхто з тобою не захоче розмовляти і дружити. Я знаю, як тобі допомогти. Я дам тобі кошичок з добрими словами. Коли ти захочеш з кимось поговорити, візьми потрібні слова з кошика. Ось дивись.

Тут фея дістала з кошики слова «На добраніч» і передала їх хлопчикові:

– А зараз лягай спати, приємних тобі снів і добраніч!

– На добраніч! – Відповів хлопчик, і його перші добрі слова спочатку полетіли до феї, а потім знову повернулися в кошик.

Наступного ранку хлопчик прокинувся і підійшов до батьків, які снідали на кухні. Добрі слова він узяв з кошика заздалегідь.

– Доброго ранку, мамо і тато! – Сказав хлопчик. – Смачного!

– Доброго ранку, синку. Дякуємо. Умивайся і сідай снідати, – майже разом відповіли мама з татом. Вони були приємно здивовані поведінкою сина. Адже раніше він завжди був мовчазним.

Після сніданку хлопчик вийшов у двір і побачив кілька дітей, які бігали один за одним. «Напевно, грають у якусь цікаву гру», – подумав хлопчик. «Ану, подивимося, які добрі слова з кошика я зможу використовувати».

– Здрастуйте, – сказав наш хлопчик дітям. Дозвольте мені пограти з вами?

– Звичайно, давай, – відповіли інші хлопчики і дівчатка.

Так вони разом грали в різні ігри до обіду. Нарешті у нашого хлопчика з’явилися перші друзі.

Коли він повертався додому, то не помітив калюжу у дворі, вступив в неї і випадково оббризкав бабусю-сусідку. Бабуся подивилася на нього грізним поглядом і хотіла вилаяти хлопчика. Але як тільки він сказав: «Вибачте, будь ласка! Дозвольте мені допомогти вам відкрити двері», бабуся перестала злитися і навіть посміхнулася. Вона передумала говорити йому погані слова, а замість цього відповіла: «Спасибі, хлопчику. Тільки наступного разу будь уважнішим».

Увечері до батьків хлопчика прийшли гості. Це були дядько, тітка і їхня маленька донька. Звичайно, хлопчик спочатку соромився їх і не знав, як з ними розмовляти. Але потім він дістав деякі слова зі свого кошика добрих слів.

– Добрий вечір, – привітався хлопчик з гостями. Гості назвали свої імена, а хлопчик сказав їм, як його звуть, і додав: «Приємно познайомитися». А потім простягнув їхній доньці пряник зі словами «пригощайся, будь ласка». Поки дорослі розмовляли, хлопчик і дівчинка подружилися. Дівчинка навіть запросила його до них у гості.

Коли настав час лягати спати, у вікно кімнати хлопчика постукала фея:

– У тебе все вийшло. Тепер ти знаєш, як знаходити спільну мову з людьми. Ти молодець!

– Твій кошик з добрими словами допоміг мені. Спасибі, фея! – Відповів хлопчик. Тепер йому не довелося шукати слово «спасибі» в корзинці. Адже він уже знав, які хороші слова і коли потрібно говорити.

– До побачення, добра фея. Щасливої тобі дороги!

– До побачення, хлопчику. На добраніч.