Лисиця і яструб

Якось спустився яструб на берег річки і задрімав на теплому від сонця камені. Раптом звідки не візьмись вискочила хитра руда лисиця. Кинулася на яструба і схопила його гострими зубами.

— Ой, не їж мене! — почав благати яструб. – Відпусти! Я тобі знесу яйце завбільшки з твою голову.

“Ну, мені щастя привалило! – подумала лисиця. — Бач, якого птаха спіймала! Просто скарб!» Розтиснула зуби і випустила яструба.

Яструб злетів на дерево, сів на гілку і з цього безпечного місця заходився дражнити дурну лисицю.

— Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову, — сказав він. — Не знесу, бо не можу. Але я дам тобі три поради, і якщо ти їх зрозумієш, вони тобі на користь підуть. Ось мої поради.

Перша: не вір першому зустрічному.

Друга: не засмучуйся через дрібниці.

І третя… — Тут яструб глянув на голодну лисицю і помовчав.

— Третя порада така: що зловила, то тримай міцно.

Сказав і полетів.

А лисиця так і стояла, роззявивши порожню пащу.